Обговорення війни расії проти України



1. Київський Патріархат з подякою Всемогутньому Богові та з вдячністю Вселенському Патріарху Варфоломію і Константинопольській Матері-Церкві сприйняв рішення Священного Синоду, про які було оголошено 11 жовтня 2018 р. у Вселенській Патріархії. Ці рішення усувають ряд канонічних аномалій та відкривають шлях до утворення в Україні єдиної помісної автокефальної Української Православної Церкви і до одержання нею Патріаршого і Синодального Томосу про автокефалію.
2. Відновлення патріаршої Ставропігії як представництва Вселенського Патріарха в Києві сприятиме кращій взаємодії між Константинопольською Матір’ю-Церквою та Помісною УПЦ, слугуватиме видимою ознакою постійного спілкування між двома Церквами.
3. Задоволення Апеляції Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на неканонічні дії щодо нього з боку Московської Патріархії, визнання не дійсними і не чинними рішень про нього Російської Православної Церкви щодо «позбавлення сану» та «проголошення анафеми» – є відновленням канонічного порядку і справедливості. Від 1992 р. наша Церква і особисто Патріарх Філарет вважали не законними і не дійсними всі ці заборони, бо вони були накладені з політичних причин, а не через порушення догматів та канонів Церкви.
Вселенський Патріархат засвідчив, що всі згадані рішення Московського Патріархату є не дійсними і не чинними, відтак поновив на всеправославному рівні канонічне визнання ієрархічного сану і Патріарха Філарета, і всього єпископату та духовенства Київського Патріархату. Так само підтверджено дійсність та дієвість усіх звершених ними Таїнств.
Відтепер не існує штучно створеної Російською Православною Церквою ізоляції Київського Патріархату від церковного, молитовного та євхаристичного спілкування з Повнотою Православ’я.
Все вище сказане рівною мірою стосується і УАПЦ.
4. Київський Патріархат з радістю сприймає усунення наслідків, до яких привела анексія Московським Патріархатом Київської Митрополії, здійснена у 1686 р. Вкотре було підтверджено, що Московський Патріархат не має канонічних прав щодо Православної Церкви в Україні та що Українська Православна Церква, як спадкоємиця давньої Київської Митрополії, не має підпорядкування Церкві Росії.
5. Зазначені вище рішення відкривають шлях до скликання Надзвичайного Об’єднавчого Собору ієрархів Української Православної Церкви у складі всього українського єпископату, який у квітні 2018 р. звернувся до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням надати Томос про автокефалію УПЦ.
Київський Патріархат закликає ієрархів УАПЦ та залучених до процесу єднання ієрархів Московського Патріархату в Україні приступити до підготовки Надзвичайного Об’єднавчого Собору. Завданням цього Собору є затвердити рішення про церковну єдність, обрати Предстоятеля єдиної помісної автокефальної УПЦ, який від її імені одержить Патріарший і Синодальний Томос про автокефалію УПЦ.
Ми очікуємо того, що беручи до уваги всі обставини – давність історії, плідну діяльність, велике число єпископату, духовенства і вірних, монастирів та духовних шкіл, інші фактори – Патріаршим і Синодальним Томосом також буде всеправославно затверджене достоїнство Патріарха за Предстоятелями помісної УПЦ.
Київський Патріархат закликає єпископат, духовенство та вірних УАПЦ, як і єпископат, духовенство та вірних Московського Патріархату, підтримати процес об’єднання українського православ’я.
6. Київський Патріархат повністю та беззаперечно поділяє звернення Вселенського Патріархату до всіх залучених сторін із закликом утримуватися від захоплення церков, монастирів та іншого майна, а також від будь-яких інших насильницьких дій та помсти, щоб перемагали мир і любов Христові.
Процес об’єднання українського православ’я повинен відбуватися добровільно, мирно та без примусу, кожен член Церкви, як і кожна громада мирян чи ченців матимуть право вільно обрати центр свого церковного підпорядкування – належати до Української чи до Російської Церкви.
Ті ієрархи, духовенство і миряни, які бажатимуть, попри всі обставини, надалі підпорядковуватися Московському Патріархату, мають право на це. Російська Православна Церква в Україні буде рівноправно співіснувати з усіма іншими Цервами і релігійними організаціями, як це гарантовано Конституцією та законами нашої держави і міжнародним правом.
7. Святійший Патріарх Філарет закликає всіх вірних Київського Патріархату та усіх віруючих продовжити підносити молитви за Вселенського Патріарха Варфоломія, за Президента України Петра Порошенка і Верховну Раду України, за всіх, хто працює для досягнення єдності українського православ’я і проголошення Томосу про автокефалію УПЦ.
8. Київський Патріархат висловлює вдячність Президенту України П. Порошенку, Верховній Раді та Уряду України, представникам місцевого самоврядування, політичним партіям та громадським організаціям, українським дипломатам, науковій та творчій інтелігенції, Українським Православним Церквам у Діаспорі та в цілому світовому українству, представленому через Світовий конгрес українців, журналістам та усім, хто своєю працею і допомогою наближав нинішній день відновлення справедливості щодо Української Церкви.
Нехай у довершенні доброго діла єднання Української Церкви та утвердження її автокефалії всім нам допомагає Господь!
Прес-центр Київської Патріархії
12 жовтня 2018 р.

Сегодня имел долгую беседу с одним активистом который участвовал в этом процессе и в следствии чего разобрался в вопросе. У меня конечно нет автомобиля (я считаю что сейчас не могу себе позволить такие затраты как на приобретение так и обслуживание автомобиля) и я не стал тратить больше денег на заправке, хотя скорее всего как и все ощущу через инфляцию последствия роста цены. Поэтому я не буду столь эмоционален как организаторы мероприятия, но я люблю цифры и давайте поговорим о них:

1. Почему цена выросла за месяц так сильно?
По сравнению с потреблением можно сказать что мы фактически не производим нефть поэтому зависим от международной цены на нефть, которая за месяц прыгнула на почти 20% (график 1)

2. Кто продает топливо?
Больше всего меня удивило проведение по крайней мере в Запорожье акции под обладминистрацией. Дело в том что государство у нас не продает топливо. Его продают частные компании, почему то в основном из так называемых рьяных оппозиционеров (рисунок 2, данные пару лет назад но глобально они не изменились) Почему же не протестуют под их офисами не понятно. Особенно с учетом того что акциз на топливо постоянный и выраженный в євро, а доля операционных затрат и прибыли по закону не изменилась (18%). То есть апеллировать к государству бессмысленно.

3. Почему цены только растут а когда нефть падала бензин не дешевел?
Возьмем график цены на нефть за последние 5 лет (рисунок 3) Как вы можете увидеть основное снижение цены произошло с середины 2014 по 2015 год, что абсолютно совпало с периодом девальвации гривны в 3.5 раза по отношению к доллару, поэтому мы не смогли ощутить прелести падения цены. (вообще тут надо сильно порадоваться что это произошло одновременно если бы цена не упала на нефть так сильно у нас был бы транспортный колапс сто процентов) Если посмотреть по графику 4 то после стабилизации валюты в 2015 график цены на бензин в Украине и график цены на нефть входять в зону корреляции и дальше вполне себе паралельно развиваются не без нюансов, ну там минималку подняли, акцизы в Евро, но общий тред однозначно виден.

4. Почему в ЕС с их доходами цена такая же?
Во первых не в ЕС, а в Польше, В остальном ЕС цены доходят почти до 2-х Евро. А в Польше потому что она тоже не производит нефть и и у нее такой же рынок (кстати цена там на сегодняшний день бензина даже выше на уровне 39 грн)

4. Чего хотят протестующие?
"Землю-крестьянам, заводы - рабочим" - шучу конечно, но я нормальных путей выхода кроме "СНИЗИТЬ ЦЕНЫ!!!" не услышал.
В свою очередь я порекомендовал активистам пойти в эпплстор и купить последний айфон за 100 баксов потому что у тебя доходы низкие  :)
Рынок так не работает. Я так понимаю они хотят государственного регулирования на товар который Украина фактически не производит(нефть) а только закупает, через систему как это было раньше с газом? То есть какой то огромный УКРТопливо который закупает дорого а продает дешево сетям которые продают вам. И это естественно будет черная дыра с миллиардными долгами, которые будут покрываться из бюджета? За чей счет банкет?



Пукт перший. Офіційний сигнал з Константинополя про початок утворення УППЦ.

І вчора, 11 жовтня, Константинополь офіційно оголосив про початок процедури оформлення автокефальної церкви в Україні. Точку неповернення пройдено, процес набув невідворотнього характеру.

Важливо, що простим оголошенням початку цього процесу Вселенський патріарх не обмежився, а чітко окреслив свою позицію по майже всіх принципових питаннях, а саме:

- Вселеньский патріархат оголосив Київ та Україну знову своєю канонічною територією, «а ти Гундяй - іді гуляй». Томос (а точніше Синодальний лист) 1686 року, за яким право висвячувати Київського митрополита було віддано московському патріарху – скасовано.

- московські анафеми з Філарета та Макарія знято. І це стосується не лише їх персонально, але й очолюваних ними церков та вірян. Константинополь офіційно визнав, що церковних догматів згадані особи ніколи не порушували, анафеми їм були оголошені виключно за політичними мотивами, а значить і вони самі, і висвячені ними священики завжди знаходилися в рамках канонічності. Тож і прихожани тих церков можуть не хвилюватися – вони молилися у правильних церквах. Це важливо – УПЦ КП та УАПЦ не від учорашнього дня знову канонічні. А були такими завжди. І всі українці хрещені в тих церквах такі ж християни, як би їх хрестив особисто Варфоломій. Хвилюватися тепер по ідеї має московський патріархат. Особливо якщо згадати, що за церковним правом неправомірне оголошення комусь анафеми тягне за собою накладання анафеми на того, хто її оголосив.

Отже ще раз – учора офіційно розпочато процедуру утворення автокефальної церкви в Україні. Тому навпроти першого пункту можемо ставити жирну галочку – виконано!

Пункт другий. Проведення в Україні об’єднавчого собору, на якому має бути проголошено утворення УППЦ та обрано предстоятеля об’єднаної церкви. Коли це трапиться – поки ще не відомо, але українські ієрархи спокійно кивають нам головами, що скоро - у них уже майже все готово. Обізнані люди натякають, що об’єднавчий собор може бути проведений вже за місяц, у листопаді.

Про готовність взяти участь у об’єднавчому соборі вже заявили ієрархи УПЦ КП, УАПЦ та частина т.зв. УПЦ МП. Яка частина ієрархів московської церкви в Україні візьме участь в об’єднавчому соборі – питання цікаве, кажуть що приблизно третина. Побачимо. У будь-якому разі задача об’єднавчого собору створити потужний каркас помісної церкви, до якого потім десятиліттями ще будуть приєднуватися приход за приходом, храм за храмом. Тут поспішати нема чого. Прийде час і обидві лаври також будуть у складі УППЦ.

Окреме питання – обрання предстоятеля УППЦ. Щодо назви… Логічно і бажано, щоб предстоятель УППЦ іменувався патріархом. Принаймні в учорашній заяві Константинополя міститься тонкий натяк на готовність визнати за Філаретом патріаршого сану. І ще дідові б хотілося, щоб титулатура українського патріарха зберегла назву «Русь». Чому? Потім розкажу Але ви люди кмітливі, напевне уже й самі здогадалися Щодо персони предстоятеля новостворюваної УППЦ – побачимо, але на те скидається, що Філарет. Я не знаю чи вже погоджені ці питання з Константинополем, чи ще йдуть остаточні утряски, але думаю, що в основному все вже вирішено. Інакше Варфоломій не виступав би вчора із заявою.

І нарешті пункт третій. Вселенський патріарх офіційно дарує УППЦ автокефалію (проголошує відповідний Томос) та благословляє новообраного предстоятеля на служіння.

Не виключено, що другий і третій пункт будуть синхронізовані в часі і Томос буде проголошено, в останній день об’єднавчого собору. Щось мені підказує, що Варфоломію дуже хочеться зробити це особисто, прибувши у Київ і це було б добре. Навіть дуже добре.

Ну і звичайно, що така грандіозна історична подія має відбуватися в стінах нашого древнього Софійського собору, в Києві. Який, нагадаю, є не лише релігійною святинею. Але й пам’ятником небайдужим громадянам минулих століть, бо споруджений собор був руками наших предків, які перед тим відстояли місто від навали печенігів 1036 року. Там кожен камінь древньої кладки собору покладений руками, які перед тим будували барикади, тримали меч, спис, або пращу. А мозаїчна Оранта, висвячена в 1049 році… яка бачила за ці століття стільки всього… Бачила живими і Ярослава Мудрого, і Богдана Хмельницького, і Симона Петлюру… Жива історія…

Від учора вже зрозуміло, що спроби Москви торпедувати процес надання Україні церковної автокефалії остаточно провалилися. Але як реагувати на це московські попи та інші їхні пропагандони досі толком не знають – темників не отримали та і взагалі вони до кінця демонстрували містичну впевненість, шо «Владімір Владіміровіч всьо решіт». Но в Хуйла нічого не получилося, ну нє шмагла…

Тому ще вчора я весь час побоювався, що Москва зробить вигляд, шо нічого не случилося, подумаєш… Нє, так не піде. Нам спокійна реакція не потрібна, нам треба, щоб там все верещало, клекотіло і скавучало. Сатана ж має якось реагувати на таку богоугодну подію, як утворення УППЦ.

Але найбільше я тривожився, що Москва ще чого доброго візьме й привітає заяву Вселенського патріархату та запропонує новонароджуваній українській церкві підтримку, братерську взаємодію і… б-р-р-р… навіть уявляти не хочеться.

Проте на наше превелике щастя розумних людей ні в Кремлі, ні у керівництві РПЦ немає зовсім і мої на цей рахунок побоювання одразу зняв їхній функціонер Владімір Легойда. Який ще вчора видав шедевральне: «Константинопольским Патриархатом совершено беспрецедентное антиканоническое действие, являющееся попыткой разрушения основ православного канонического строя. Иначе нельзя оценить заявление Константинополя о вступлении в каноническое общение с раскольниками и с лицом, отлученным от Церкви». Ну хіба не прекрасно? Залишилося лише проклясти та відлучити від церкви самого Вселенського патріарха. Головні ж свої заяви РПЦ грозиться оприлюднити 15 жовтня і дідусь твердо переконаний, що московські попи його не розчарують.

Друзі, на наших з вами очах відбувається реально грандіозний історичний процес. Діти в школах ще багато століть будуть вчити 2018 рік, як рік відродження Української православної церки. Тому дуже прошу наших теперішніх церковних ієрархів, політиків, журналістів, громадських діячів, причетних і навіть непричетних пам’ятати – ми усі зараз під мікроскопом майбутніх істориків. Усе зараз сказане, написане та зроблене ретельно вивчатиметься, документуватиметься та аналізуватиметься. Будь ласка, поводьтеся гідно.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за Олега Сенцова та решту полонених і продовжуємо спокійно, але невпинно допомагати зміцненню нашої Армії.

Та слєдім, шоб віздє порядок був!

Наверняка, американские военные теперь представляют себе весь объем мероприятий, которые понадобятся для развертывания своей базы ВВС в Украине или хотя бы для обустройства нескольких аэродромов, которые могут использоваться авиацией США и НАТО для проведения различных тактических операций. Например, сейчас разведывательные дроны ВВС США летают с авиабазы на юге Италии, а в лучшем случае – из Румынии. Уже всем понятно, что противник, в отношение которого следует проводить регулярную аэро разведку, находится за северной и восточной границей РФ, а потому – лететь две тысячи километров до района патрулирования – неоправданная трата средств. Куда проще взлететь в районе Хмельницкого или под Полтавой и висеть в воздухе на четыре-пять часов дольше. Понятно, что для этого потребуется разворачивание своей инфраструктуры, и это как раз было важно для хода этих учений, поскольку в Украину прибыли не только самолеты и летчики, но и наземный персонал, который как раз и оценивал возможности принимающей стороны.

Безусловно, было интересно и нашим военным, которые могли увидеть те боевые «лошадки», которые сейчас составляют основу ударного потенциала НАТО. Не секрет, что Украина вряд ли поднимет собственное производство ударной авиации, но принять участие в международных проектах – вполне может и средствами, и в плане разработки и изготовления отдельных узлов и агрегатов.

Пока так вопрос не стоит, но завтра может встать, и уже сейчас понятно, что Украина больше никогда не станет закупать российские самолеты или вертолеты, а беспилотники, в частности, и тяжелые ударные уже обретают все более реальные формы. Так, на выставке вооружений, которая только что закончилась в Киеве, Антонов уже показал макет подобной машины, над созданием которой работает знаменитое КБ.

Из этого всего следует, что мы будем покупать самолеты производства стран НАТО, скорее всего, США, как это делает Польша, Болгария и другие страны, которые постепенно вытесняют Су и Миги, оставшиеся от совка. Поэтому наши военные не только ближе познакомились с птичками, на которых придется летать уже очень скоро, но и посмотрели на то, как выглядит их обслуживание на аэродроме. На самом деле, это – очень важный момент, поскольку надо понимать не только то, как машины себя ведут в воздухе, но и то, как организовать работу по их обслуживанию.

И еще один момент, который явно не понравится Залесью. Все прибывшие самолеты выполняли задания на разных высотах и дальностях, в условиях работы современных средств ПВО, в частности – стоящих на вооружении ВС РФ. Речь идет не только о С-300, хотя их работа вызвала наибольший интерес, в связи с их поставками в РФ в Сирию, но и наших новых разработок, которые своими параметрами уже сравнялись с российскими, хоть и выполнены несколько другим способом, но для демонстрации работы именно российских ПВО, они оказались вполне подходящими. В общем, коллеги получили всю необходимую информацию о том, как себя ведут комплексы ПВО, развернутые в Сирии. Ходят слухи, что в составе американской делегации были и пилоты ВВС Израиля, которые (наверняка) первыми будут раздалбывать московские С-300, которые недавно доставлены в Сирию.

То есть, мы получаем нужную нам информацию, а партнеры – то, что нужно им. Мы все плотнее сотрудничаем с нашими партнерами и это не может не радовать нас и не вносить элемент отрезвления для нашего противника. Ведь кроме ПВО, Украина принимала непосредственное участие в создании ракет для российских РВСН. Причем, у нас производились как изделия целиком, так и их ключевые узлы и агрегаты. Наверняка, эти данные помогли партнерам найти уязвимые места или особенности, которые помогут вывести из строя и это оружие.

В общем, Путин что-то рассказывал о базах НАТО в Украине, перспектива появления которых стала оправданием его агрессии? Так вот, теперь он получит не только базы, но и деятельное сотрудничество украинских военных и производственников с НАТО и США, а это будет куда более важно, чем базы.