Щодо заяви СБУ по дестабілізації ситуації в Україні. Можете не вірити і називати її брехливою. Маєте право. Хто нині з нормальних патріотів, які вже три роки клянуться положити душу й тіло за нашу свободу вірить цим зрадникам Батьківщини. Там же, кажуть, суцільний агенти Кремля і запродані олігархів.
Але от що скажу вам я. Елементарний аналіз поточних подій і володіння парою цікавих фактів змушує мене з прикрістю констатувати: СБУ подає нам правдиву інформацію.
Ви не вірите в план Суркова «Шатун»? А я вірю. І не важливо, чи дійсно існує план під такою назвою; чи матеріали начебто з пошти Суркова, помилені нашими хакерами правдиві, а чи це фейк – я бачу те, що бачу.
У Києві – перманентні «майдани». То вчителі, то пенсіонери, то якісь фермери. Останній раз були бабусі, які вимагали повернути їм вклади в банках. Бабусі. Вклади. Кажуть, єдиний їхній вклад – це 80 грн/година, які вклали в їхні руки організатори. В сумі можу помилятися – різні люди називали різне, вивів середнє арифметичне.
Серед організаторів того мітингу були помічені ультра-путініст, махровий українофоб пан Рабінович, який вийшов з фракції Опозиційного блоку, бо той, на його думку, є дуже… проукраїнським. Відзначився відомий шахрай і феесбешний троль Гена Балашов. Кажуть, і Жека Мураєв, той самий, одіозний любитель «Русского мира», родич Азарова і найзатятіший борець з незалежністю України також був. У натовпі професійних мітингувальників було помічено і Надію Савченко.
На 15 листопада, призначено мітинг під спрямуванням і керівництвом «Батьківщини-Родины» і персонально її першого секретаря Тимошенко Ю.В. Мабуть, теж вимагатимуть підвищення зарплат та пенсій і протестуватимуть проти підвищення мінімальної зарплатні. Скільки платять там – не знаю, не скажу.
А вже на 17 листопада запланований «страйк» лікарів. Про це з вуст одного місцевого депутата від Опозиційного блоку. Вони вже, не соромлячись, і нічого не боячись, просто на людях по телефонах про це говорять.
Кажуть: секретарі з Опозиційного блоку називають Юлю Володимирівною різними негарними словами, оголосили що проти «революції» і наголошують н окремішності своїх протестів. Все вірно. Але це як у військовій стратегії – іти на ворога різними колонами різними шляхами під командуванням різних генералів, але вдарити у визначений Головнокомандувачем час і місце. Де ж сидить головнокомандувач? З якої столиці командує цими колонами?
Так що правдиві відомості від Суркова, чи ні, а план таки існує. Може, називається не так. Тут справа от в чому.
Для Путіна, а відтак і для його наймитів в Україні останні місяці 2016 та перша половина 2017 року – останній шанс нагнути українців і знову посадити їм на шию кремлівських найманців. Бо далі – труба.
Економіка в Україні потихеньку не лише стабілізується, але й показує певне зростання. Наслідки страшного удару, який нанесли господарчій інтеграції та суміжним зв’язкам агресія Путіна і захоплення промислових підприємств Донбасу переважно подолано. Залежність від путінського газу і навіть нафти знівельовано. Гривня тримається.
Якщо не вдасться провести контрреволюцію до весни, далі перспективи кремлівської п’ятої колони виглядають жалюгідно. По-перше, зіграє свою роль підвищення мінімальної зарплатні. По-друге, влітку, як відомо, революції не роблять – люмпен товчеться на городах. Та і вождям треба відпочити за кордоном.
А восени… А до осені путінський режим може і не дожити. Цієї осені він вже доїв Резервний фонд і взявся на Фонд національного добробуту, якого і вистачить якраз до вересня-жовтня.
І ще не зрозуміло, чи втримаються ДНР-ЛНР до того часу. А якщо ні, то Порошенко отримає славу людини, яка перемогла Москву малою кров’ю і тоді ніхто, ніякі накачані батоксом «багіні», ніякі перманентно голодуючі товстозаді «надії нації» і вусаті продажні фельдмаршали не матимуть ані найменших шансів. Тоді вже Порошенко буде диктувати умови і, можливо, провокувати дострокові вибори, аби добити проросійську політичну агентуру.
Отож, у Путіна, Тимошенки, Гриценки, Вілкула, Рабіновича залишається часу зовсім небагато – 3-4 місяці. Встоїмо – значить переможемо.
Тепер не головне, але найнебезпечніше. Буває так, що небезпечні страшне не завжди буває головним. Так от, багато друзів вважають, що у Кремлі і серед промосковських політиків, зокрема пані Тимошенко так і не зрозуміли, що Майдан неможливо розбудити політичними технологіями. Це, як на мене, трохи не так.
Насправді, очевидно що відповідними людішками було проаналізовано досвід Євромайдану і зроблено головний висновок: масові виступи людей можна викликати лише одним: кров’ю. Ніякі фальшиві вкладники банків за 80 гривень; ніякі «вчителі» і «лікарі» з професійно намальованими плакатами і новенькими прапорами (120 грн./шт.) на новеньких вудилищах (250 грн./шт.); ніякі завезені пенсіонери не здатні робити революцію. Для цього потрібен народ з усією його потужною внутрішньою силою.
А народ можна підняти лише кров’ю.
І я дуже боюся, що акції 15-17 листопада – це лише пролог. Це лише зав’язка, аби вийти на повномасштабні акції з штурмом адмінбудівель і перестрілками завезеною з АТО та Росії зброєю якраз на річницю Євромайдану. Треба аби якісь невідомі в «пікселях» і у масках розстріляли десяток-другий «вкладників» або «пенсіонерів». Зробивши це таким чином, аби вказати на владу.
Не вірите, що таке можливо? Не вірите, що Путін і його поплічники тут, в Україні, здатні на таке? Тоді згадайте сценарій невдалого державного перевороту у Чорногорії з якого стримлять віслючі вуха Путіна. І згадайте, що у нас в Україні вже існує кілька озброєних загонів «патріотів», здатних на все. І гранату під стінами Верховної ради 31 серпня 2015. Тоді на бій проти «злочинної влади» народ підняти не вдалося. Але якщо закидати гранатами мітинг бабусь?
Те, що Кремль зробив ставку на провокування масових заворушень, політичної кризи і дострокові вибори, доводиться дуже просто. Для цього не треба бути високочолим аналітиком. Достатньо бути журналістом або мати серед журналістів знайомих.
У ЗМІ ВЖЕ ПІШЛИ ПЕРШІ ЗАМОВЛЕННЯ НА РОЗМІЩЕННЯ ПЕРЕДВИБОРЧОЇ АГІТАЦІЇ.
А це значить, що Кремль почав грати ва-банк. І я далеко не впевнений, що гранат і АК-74 в цьому сценарії немає. Буду щасливий, якщо мої страхи виявляться марними. А поки що…
А поки що вважатиму кожного, хто підтримає виступи пропутінських сил у Києві, ворогами народу, держави, нації – вибирайте кому що ближче. Кожен, хто попреться на мітинг, пікет, страйк чи будь-яку іншу акцію, має знати: він грає на боці Путіна.
Хочете на свій горб путінських холуїв – після не скігліть і не плачте, що вас не попереджали. Україні мають унікальний досвід марширування по граблях. Чорна Рада, Руїна, Кочубеївщина, вибрики Вінниченка тому приклад.
