Taras Chornovil
Довелося сьогодні трохи порозгрібати всі ці історії з громадянством - готувався до більшого інтерв'ю на цю тему. Спершу думав за головний приклад вибрати сумнозвісного Артеменка, але наскочив на розтиражовані нашими виданнями обурення Боровика й Саакашвілі, і головний об'єкт визначився автоматично. Спробую тут коротко переповісти основні тези. Отже:
1. Історія з Артеменком та Боровиком зовсім не є унікальною. Видання "Українські новини" наводить цифри з відповіді міграційної служби: за час свого президенства П.Порошенко видав укази про припинення громадянства 18676 осіб (отримали громадянство, відповідно, 16866 чоловік). Більшість колишніх громадян (15603) попрощалися з нашим громадянством за власноруч поданою заявою, ще 2901 - згідно міжнародних договорів (там є різні обставини, але найчастіше - це спрощена процедура для возз'єднання сімей). Однак, 172 особи зазначені такими, що втратили українське громадянство. Це аналогічні випадки, як і в Боровика, коли люди не виконали умов набуття громадянства чи свідомо обманули відповідні державні органи. Напевно ж вони теж не дуже зраділи втраті нашого громадянства, а країни їхнього походження можуть бути менш комфортні, ніж нинішня батьківщина Боровика - Німеччина, але чомусь за їхню долю не бідкається ні Саакашвілі, ні Боровик, ні правозахисник Захаров...
2. Якщо вже згадав про Захарова, то слід відповісти на його закид, що все це "якось неправильно", а таємні укази президента не можуть вважатися такими, що є чинними щодо особи. А таємний діагноз, що дитина хвора на СНІД, на думку правозахисника, теж є нечинним, якщо про це не розтрубити всенародно? Є документи, які цілком логічно не підлягають публічному оприлюдненню. Серед них дві основні теми: державні й військові таємниці та персональні дані людей, інформація про їхнє особисте життя. Той факт, що людина втратила громадянство України (чи за власним бажанням, чи через свою нечесність або нерозторопність) належить до персональних даних особи, може бути використаний для приниження її гідності тощо. Тому абсолютно всі укази про входження чи вихід з громадянства носять гриф "не для оприлюднення" чи "конфіденційно". За згодою такої особи про це може бути публічно повідомлено, але в базі законодавства під цим номером ви все-одно не знайдете жодного тексту окрім згаданого грифу. Самого фігуранта повідомляють завжди, процедура переважно буває тривалою, часто він може наводити аргументи на свою користь. Наскільки розумію, Боровика повідомляли про розгляд його громадянства через німецькі органи влади дипломатичним шляхом - він сам на це натякнув. Боровик, знаючи, що процес запущений, міг остерігатися, що в нього просто вилучать український паспорт, тому залишився у себе вдома в Німеччині. Хоча жодної різниці, окрім пропагандистських викрутасів, це не дає.
3. Міжнародне право в даному випадку жодним чином не було порушено. Різні країни мають різне законодавство. А міжнародне право встановлює через відповідну конвенцію лише вимогу, щоб унаслідок втрати громадянства людина не опинилася в категорії "осіб без громадянства" (жодного громадянства!). Тому позбавлення громадянства особи, яка гарантовано має ще й інші, є цілком допустимим і жодним чином не обмежується. От із Саакашвілі ніби трохи складніше: від грузинського громадянства він сам не відмовлявся, але в нього його відібрали грузини за аналогічне до Боровикового порушення. Але якщо виявиться, що він ще має громадянство США чи Франції, а схоже, що таки має, то тоді теж буде: "Давай, до свіданія".
4. Тепер коротко про конституційність припинення громадянства. Тема широка, писав на неї вже не раз статті, а тут лише основні штрихи. Конституція дійсно не допускає позбавлення українського громадянина громадянства. Норму спеціально ввели в Конституцію, щоб виконати умови Конвенцію про недопущення появи осіб без громадянства. Але Боровика ніхто й не позбавляв громадянства! Воно на підставі чіткої норми закону визнане таким, що не реалізувалося через невиконання особою таких самих конституційних вимог щодо єдиного громадянства в Україні.
Зверніть увагу - він обурюється, що його позбавили громадянства неконституційно... А здобув ти його конституційно? (Ну геть, як у фільмі Гайдая). Отримуючи український паспорт, ти брав зобов'язання припинити громадянство Німеччини, хоча свідомо знав, що ніколи цього робити не будеш. Отже здійснював шахрайство, внаслідок чого входження в громадянство України було нечинним.
Це не якась вигадка юристів. Даний принцип закладений в основі римського права та, навіть, у релігійних канонах. Наприклад, католицька церква не дозволяє розлучення повінчаних осіб, але через складну, дуже прецизійну й часто принизливу процедуру церковного трибуналу в окремих випадках може бути встановлено, що акт шлюбу не відбувся, бо наречені або не усвідомлювали всю суть таїнства та свою відповідальність, або умисно брехали, коли давали шлюбні обітниці. Те саме й тут - громадянства примусово не позбавляють, а визнають, що воно для особи через її шахрайські дії чи невиконання обов'язків виявилося нечинним.
5. І кілька слів про особу самого Боровика. Тут і я сам колись попався на гарні фрази, бо довший час його пробував хвалити чи захищати, аж доки дії (під час референдуму в Нідерландах - тоді його жахливе інтерв'ю в одній з найпопулярніших газет Голландії добавило дуже багато голосів проти нашої угоди про асоціацію з ЄС) не стали зовсім ганебними й антиукраїнськими. Мене виправдовує хіба те, що повірило в компетентність Боровика й рекрутингове агентство, якому поручили підбір молодих прогресивних кадрів, повірив Президент, повірив Прем'єр, міністр економіки й ще купа народу... У чомусь перед нами завинили Яценюк і Абромавічус, які відразу після його відходу з мінекономіки не розповіли детально про справжні причини. Ми ж усі чули лише версію самого Боровика про конфлікт нового-прогресивного й старого-заскорузлого. А тоді, в травні 2015-го, Боровик за два місяці так і не приступив до праці й не був представлений колективу, як замміністра. Сам Абромавічюс тоді пояснював, що "сталася досить казусна ситуація з документами Саші, вони буквально "загубилися" при відправці поштою з Німеччини". "Загубилися" документи про навчання в Вищій Школі КГБ СРСР (ох які ж паралелі з ще одним "полум'яним борцем" Наливайченком напрошуються...), фальсифікована довідка про навчання на хімічному факультеті МГУ, а головне - довідка з німецької служби в сфері міграційної політики та громадянства про те, що розпочата процедура виходу Боровика з німецького громадянства. Останньої, як зараз бачимо, й не могло бути, бо не збирався він прощатися з паспортом країни ЄС.
6. Гарною ілюстрацією "порядності" чергового борця проти "антинародного режиму" може послужити таке особисте його зізнання, яке ще в той період наскочив у якомусь його інтерв'ю, (навіть не крився, вважав це чимось вартим гордості):
«Я учился в Москве на первом факультете в Высшей Школе КГБ, которая отвечала за контрразведку вооруженных сил Советского Союза. И после этого я должен был пойти учится в Андроповский институт, но, когда проучился 3,5 года, я понял, что это не для меня, и решил уйти. Я объявил о том, что хочу уходить, в 1991 году и меня отправили в армию.
Вместо того, чтобы уйти в армию, я подделал документы химического факультета МГУ. Друзья на факультете подсказали мне, что можно пойти в деканат, попросить поставить там печать. С ней я пошел в ОВиР, для которого я был по документам студентом химфака МГУ. Таким образом у меня на руках оказался заграничный паспорт. И вот, вместо того, чтобы ехать в армию, я уехал за границу, чтобы больше никогда не вернутся».
А тепер порівняйте, особливо останні слова, зі свіжою цитатою з "Української Правди"
"В червні минулого року коли я був у відряджені до Європи, мені повідомили, що СБУ готує провокацію в одеському аеропорту - якісь звинувачення і підпис про невиїзд. Тоді я вирішив в Україну не повертатись".
Ви дійсно досі впевнені, що Україна в особі Олександра Боровика втратила хорошого й гідного громадянина?
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=429504364080765&id=100010636159003