Обговорення війни расії проти України

Різдво Божича-Коляди,
Народження Сонця-Дажбога 22.ХII Різдво (Коляда) Різдво Христове 7.I
2 Свято Дани (Водокрес) 2.I Водохреща, Видорщ Богоявлення Господнє 19.I
3 Стрітення 2.II Стрітення Стрітення Господнє.
Блудного сина 15.II
  4     Колодій ? Масляна, Колодій 1 і 2 знайдення глави Івана
Предтечі *
5 Новоліття (1 весняний Молодик)
Щедрий Вечір - Щедрий Вечір Обрізання Господнє. Василя 14.І
6 Сорочини 9.ІІІ Сорочини 40 мучеників 22.ІІІ
7 Вербиця (Вербіє) 16.ІІІ Вербна Неділя Вхід Господа в Єрусалим *
8 Навський Великдень 20.ІІІ Чистий Четвер Страсний Четвер *
9 Великдень - Великдень Воскресіння Христове. Пасха *
10 Благовіщення, Свято
Матері-Землі 25.ІІІ Благовіщення Благовіщення пресвятої
Богородиці 7.ІV
11 Благовісник 26.ІІІ Благовісник Собор архистратига Гавріїла 8.ІV
12 Радуниця, Тризниця 30.ІІІ Проводи (Гробки) Антипасха, апостола Фоми *
13 Велика Лада, Красна гора
(Свято пробудження жіночої Любові) 22.ІV 6.V
14 Свято Ярила
(Свято пробудження чоловічої Любові) 23.ІV Юрія Георгія великомученика 6.V
15 Русалії 11.V Зелені Свята П’ятидесятниця, Пресвятої
Трійці *
16 Купайло 21-22.VІ Івана Купала Різдво Івана Хрестителя 7.VІІ
17   Похорон Ярила 30.VІ Петрівка Апостолів Петра і Павла 12.VІІ
18 20.VІІ - Пророка Іллі 2.VІІІ
19 Перший Спас - Медово-маковий. 1.VІІІ І-й Спас (Маковія) Перенесення Хреста
Господнього. Маккавеїв 14.VІІІ
20 Другий Спас — Яблуневий 6.VІІІ ІІ-й Спас Преображення Господнє 19.VІІІ
21 Третій Спас — Хлібний 16.VІІІ ІІІ-й Спас Нерукотворного Образа
Господнього 29.VІІІ
22 1.ІХ Весілля Свічки або
Женитьба Комина Початок церковного
року. Симона 14.ІХ
23 Свято Рожаниць 8-9.ІХ Рожаниці Різдво Пресвятої
Богородиці 21.ІХ
24 Здвиження Землі 14.ІХ Здвиження Воздвиження чесного
хреста Господнього 27.ІХ
25 Покрова Матері-Землі 1.Х Покрова Покрова пресвятої
Богородиці 14.Х
26 ? - Ведення, Видіння Введення в храм
пресвятої Богородиці 4.ХІІ
27 Свято Долі 24.ХІ ? Великомучениці Катерини 7.ХІІ
28 Калита 30.ХІ Калита Апостола Андрія Первозваного 13.ХІІ
29 Велес (Мороз-?) 6.ХІІ Зимовий Миколай Святителя Николая 19.ХІІ
З цього переліку язичницьких народних свят наочно видно, які свята були замінені християнськими святами. Язичницькі назви тижнів: білий (вербний), великодній (світлий), русальний (цвітний), Велесовий, Яриловий, Перуновий та ін. були замінені християнськими назвами: тиждень про блудного сина, про Страшний суд, тиждень про розслабленого, тиждень про сліпого, митаревий, Фомин тиждень, тижні Посту та ін.

Найпідступнішим є спосіб визначення християнською церквою свята Пасхи, яке помилково досі в нашому народі називають язичницькою назвою "Великдень", тим більше, що від "пасхальної" неділі нині визначають дати святкування багатьох інших неєвангельських свят, які вже стали "заручниками" цього біблійного свята: Проводи(Гробки) — язичницька Радуниця, Навський Великдень; Зелені Свята — язичницькі Русалії та ін.

Відомо, що християнська Пасха була накинута на свято Великодня, яке наші предки відзначали або в день весняного рівнодення, або в першу неділю після весняного рівнодення як день перемоги Світла над Темрявою, Тепла над Холодом. В 1997 році — це 23 березня. Знаючи цей принцип визначення Великодня, абсурдом виглядало те, що християнський "Великдень" християни на початку 90-х років відзначали 9 травня, а в 1994 році — 1 травня, майже через півтора місяця після астрономічного весняного рівнодення (для 1994 — 18 березня).

До нас не дійшли відомості про спосіб визначення багатьох язичницьких свят, тому в сучасному календарі українських язичників деякі дати збігаються з датами католицького календаря, який нині ближчий до астрономічного (Ярила - Юрія, Перуна — Іллі та багато інших). Свято Пасху і спосіб визначення її — "після повного Місяця, який настає за весняним рівноденням", християни перейняли від юдеїв разом з усією юдейською релігією. Але юдеї користуються місячним календарем, а християни недосконалим юліанським календарем, який за кожні 128 років пересувається на 1 добу вперед. Ця похибка юліанського календаря призвела до того, що з кожним новим століттям християнська "Пасха" віддалялася від юдейської все далі і далі, хоча спочатку християни її відзначали разом з юдеями. Сьогодні юдеї й християни відзначають Пасху в різні дні...

Це розуміли і астрономи минулого і християнські ідеологи, але ніхто не наважувався змінювати календарну традицію християнської церкви, яка карала за будь-який сумнів, сприймаючи це як єресь — виступ проти бога. Юліанський календар бере свій початок ще з 45 року до н.е.

Про недоліки юліанського календаря знав і папа Григорій ХІІІ, який вирішив виправити похибку, що набігла від 325 року (дати Нікейського церковного Собору, який затвердив юліанський календар для всіх християн).

Похибку в 10 днів, які набігли за тринадцять століть (1 доба за кожних 128 років) Папа Римський Григорій ХІІІ виправив, наказавши, щоб усі католики 5 жовтня 1582 року визнали 15-м жовтня. Похибку майже в 3 дні, які так само набігли за 370 років (45 р. до н.е. + 325 р. н.е.) неграмотні християнські попи на Нікейському Соборі не врахували. Тому її не ризикнув виправити і Григорій ХІІІ, а може просто він цього не хотів...

По суті, у записах Юлія Цезаря значилося, що в рік запровадження нового сонячного календаря (45 рік до н.е.) весняне рівнодення припаде на 21 березня. Цими списками користувалися і християнські попи Римської імперії, називаючи "21-м березня" вже день, який відійшов від справжнього весняного рівнодення на майже 3 дні вперед. Отже, проводячи реформу юліанського календаря, похибку цю Папа Григорій також не врахував. Тому сьогодні усі говорять про те, що 21 березня випадає на весняне рівнодення, хоча, насправді, весняне рівнодення майже завжди — 17-19 березня. Про цю суттєву невідповідність вчені намагаються зайвий раз не нагадувати.

І хоча сьогодні важко певно визначити, що спонукало Папу робити такий ризикований крок, але цією реформою (виправивши календар по Сонцю) Григорій ХІІІ зробив велику послугу усім природним релігіям. Відомо, що після цієї реформи він випустив медальйон, на одному боці якого було вибито рік реформи календаря, а на другому напис: "Папа Григорій ХІІІ найкращий жрець". Може саме тому Східна ортодоксальна церква і відмовилася прийняти реформу, хоч у Візантію були відправлені великі коштовні подарунки. Прохання перейти на реформований календар і дорогі подарунки були направлені також і до князя Острозького в Україну, але і тут реформа не була прийнята. Добре тоді розуміли ортодоксальні християни, що з визнанням цієї реформи, вони одночасно визнають і зверхництво, і владу католицького Риму над усім християнським світом.

Чого тільки не вислухав і не пережив тоді Папа Григорій ХІІІ в часи, коли проводив свою реформу юліанського календаря і, коли пересував 21 березня на той день, на який воно припадало в 325 році н.е. Одні протестанти називали його "Антихристом", інші заявляли, що "Краще розійтися із сонцем, аніж зійтися з Папою!", але протягом п’яти років реформу Григорія ХІІІ прийняли усі католицькі держави, а пізніше, протягом 50-100 років — майже усі протестантські країни.

З держав, в яких державною релігією є "православне" християнство, першою наважилася перейти на григоріанський стиль у 1918 році більшовицька Російська імперія і то, лише тому, аби зліквідувати відмінності між Європою і Російською імперією, утворити "Сполучені Штати Європи" (за ленінським планом) і прискорити "всємірную рєволюцию". За Росією в березні 1918 року на григоріанський стиль перейшла й Україна, очолена Центральною Радою.

Сьогодні "григоріанським" календарем користуються майже усі країни світу незалежно від віросповідання: деякі для міжнародних зв’язків поруч зі своїм державно-релігійним календарем; а країни, в яких переважає християнство східного обряду, користуються числами григоріанського календаря, а святкують за юліанським стилем. Тому християни сьогодні відзначають майже усі християнські свята по два рази на рік — за католицьким і за "православним" календарями: два "різдва", два "розп’яття", два "вознесіння" два "зачаття" і два "обрізання крайньої плоті"...

Якщо вже в 1582 році Папа виправляв на 10 днів, то в 1918 році більшовикам довелося виправляти календар вже на 13 днів. Якби Росія перейшла на григоріанський стиль не в 1918 році, а в 2018 році, то довелося б виправляти календар на 14 днів, а ще через 128 років вже на 15 днів і т.д.

Якби християнська церква східного обряду відмовилася від григоріанського стилю зовсім, і користувалася б далі юліанським календарем, то, за підрахунками астрономів, через 4000 років 21 березня відійшло б уже на цілий місяць від астрономічного весняного рівнодення (на 21 лютого), а через 10 000 років християнська "Пасха" стала б літнім святом; через 23 000 роки вона б перейшла вже на осіннє рівнодення, потім — на зимове сонцестояння і лише через 46 000 років знову повернулася б на весняне рівнодення... Разом з Пасхою по порах року гуляли б усі свята християнського календаря : і Різдво, і "старий" Новий рік (Василя), і Трійця, і "Івана Купала", і Покрова, і навіть "зимовий" Миколай. Тому християни, по-суті, повинні завдячувати більшовикам за перехід на григоріанський стиль; саме більшовики зупинили подальше відсування "православного" різдва від католицького. Тепер християнські попи східного обряду не ризикнуть відзначати в ХХІ столітті "різдво Ісуса" 8 січня за юліанським стилем: "православні" християни їх не зрозуміють і не погодяться ламати традицію. Але час покаже, як вийдуть з цього досить скрутного становища християнські архієреї і митрополити...

Отже, ще раз пересвідчуємося, яку важливу роль в житті будь-якого народу відіграє державно-релігійний календар. Запозичення його від іншого народу (як це сталося у нас,- від юдеїв і греків) часто стає причиною занепаду самобутності того народу, який втратив свій календар. Тому, доки українці будуть перебувати у полоні юдейсько-християнського календаря і релігії, доти будуть можливі відверті цинічні заяви юдейських рабинів, що "всі народи будуть служити тільки Єгові".

Коли ж ми звільнимося від чужих релігійних календарів, які поширюють чужі ідеї і знищують нашу духовність?

Використана література:

Велесова Книга.- К.: Індоєвропа, 1994.
Еврейский календарь на 1993-1994 год для рускоязычных евреев Израиля и СНГ. — М., 1993.
Зелинский А. Конструктивные принципы древнерусского календаря // Контекст - 1978. - М., 1978.
Климишин И. Календарь и хронология.- М., 1985.., 1970.
Куликов С. Нить времен. — М., 1991.
Лозко Г. Українське народознавство.- К.: Зодіак-ЕКО, 1994.
Огієнко І. Українська церква. - К.: Україна, 1993. - С. 148-155.
Православний церковний календар 1997. — К.: Видання української православної церкви Київського патріархату, 1996.
Робертсон Д., Герцог И. История христианской церкви от апостольского века до наших дней. - Т.2. - Пг., 1916.
Селешников С. История календаря и хронология. - М., 1970; М., 1991.
Слово о полку Ігореве. - М.: Молодая Гвардия, 1981.
Біблія

AS Norvik Banka и его основной акционер, гражданин Великобритании Григорий Гусельников, подписали соглашение об участии в инвестиционном консорциуме по приобретению украинского подразделения российского Сбербанка. Мажоритарным акционером нового консорциума стал гражданин Великобритании Саид Гуцериев и принадлежащая ему белорусская компания. Сбербанк России уходит. Занавес.
Небольшое лирическое отступление. Есть в милом провинциальном городе Сумы футбольный клуб ФК Сумы. И владел им до недавнего времени один украинско-российский олигарх. Не то, чтобы он сильно любил футбол. И если уж и болел за какую-то команду, то скорее за Динамо Киев. Но это было давно. А просто у этого олигарха есть заводы в городе Сумы. И в нагрузку ему дали футбольный клуб. Так раньше было. Аля социальная нагрузка. Каждому олигарху по футбольному клубу. Это дело хлопотное, дорогое, но сверху было такое указание. И олигарх тянул лямку.
А потом власть сменилась . Нынешнему папе футбол не очень интересен. Что, наверное, хорошо. Как индикатор, винницкая Нива еще не стала лидером премьер-лиги. А значит футбольный клуб был обузой. Но просто так ведь от него не избавишься. Люди негодовать будут. Люди ведь привыкли. А людей никто расстраивать не любит. Даже олигархи. Тем более, если у них завод в городе. И лояльность местной власти не помешает. Казалось бы, тупик.
И тут происходит чудо. В город приезжает большой китайский инвестор. По крайней мере так себя называет. И приводит его большой в прошлом футболист. И, конечно же, олигарх не может не отдать (продать) клуб китайцам. Ведь те обещают чуть ли не Лигу Чемпионов выиграть. Да и всем известно, что в мире сейчас китайский футбольный бум. И в самом Китае тратят сумасшедшие деньги на футбол и футболистов. В общем, все счастливы. И не беда, что китайский инвестор больше похож на повара китайского ресторана, а не крупного банкира. Все делают фотки. Олигарх умывает руки. Китайцы входят во власть. Город готовится к празднику. Великий в прошлом футболист становится новым главным тренером.
Не прошло и месяца, как все закончилось. Китайцы так и не принесли деньги. Великий в прошлом футболист расстроился и уволился. Занавес. Сказка закончилась.
Мораль сей басни? Все просто. Очевидно, что покупатель банка – чисто номинальный. Этим акционерам 100 лет не нужен банк в Украине. И покупают они его по большой просьбе кого-то в Кремле. Или самого Кремля. И теперь главное понять, что будет дальше. Есть два варианта. Они его покупают чтобы слить. Или чтобы подержать до лучших времен. Очевидно, что эти люди не будут вливать деньги в банк. И тут конечно очень важно, входит ли в условие сделки задолженность Сбербанка перед материнской структурой или ее списали. Потому что покупать актив с огромным минусом, почти в миллиард долларов долга, дело совсем пропащее. И очевидно, что лучшие времена для российских инвесторов наступят в Украине не скоро. А значит банк будут либо пилить по частям и распродавать портфели, чтобы просто обнулить и выйти. Либо просто позволят упасть. В любом случае, надежность депозитов в этом банке существенно снижается.
Чем был хорош Сбербанк России как собственник. Он не мог позволить банку умереть. Потому что являлся глобальным финансовым институтом. Для которого крайне важно сохранять надежность. Украина фактически держала Сбербанк России за одно место. Он сюда вносил деньги, которые растворялись в нашем болоте. Украина получала ресурс. Кремль платил деньги. Ничего не получая взамен. Никакой прибыли в Россию не уходило, потому что тут были сплошные убытки. Никакого политического влияния этот банк не давал. Потому что в украинских судах все решают деньги, которые платили заемщики, что позволяло им не возвращать кредиты. Все было так. Пока не вмешались «патриоты».
Для того, чтобы сделка была завершена, необходимо одобрение НБУ. Можно предположить, что регулятор бы не согласовал бы такую сделку в любой другой ситуации. Слишком стремные новые акционеры. Но есть политическая ситуация. И проблема. Особенно в виде кирпичей в центральном офисе банка. И проблем с МВФ, который просит навести порядок. В таких условиях, при политическом давлении, на такую сделку может согласится и МВФ и НБУ. Выбрав меньшее зло. И Сбербанк сможет сбежать из Украины. С радостью сбежать.

Если внимательно всмотреться в показатели выпуска отдельных групп товаров в натуральных величинах, то можно сразу заметить существенное падение добычи угля (минус 24,7%), чугуна (минус 22,3%), стали (минус 14,7%), проката черных металлов (минус 11,7%). Это, прежде всего, означает падение экспорта металла Украины.

Причем, падение, наверное, в самый неудачный момент. Ведь в начале года поднялись мировые цены на сталь и спрос на нее вырос. Это подтвердилось еще статистикой января: за первый месяц этого года экспорт металла из Украины вырос на 72% (в сравнении с январем-2016). Уже по итогам февраля сталевары показали более скромную статистику: объем экспорта металла увеличился лишь на 28%. А по итогам марта они рискуют вообще показать отрицательный результат.

Примечательный момент: падение промышленного производства в феврале было зафиксировано не только в Донецкой и Луганской областях, но и в других регионах страны. Например, в Днепропетровской области оно просело на 9%, Хмельницкой — на 5,4%, Ивано-Франковской — на 4,5%. Сработал эффект домино, когда разрыв производственных цепочек затронул предприятия по всей территории Украины.

При этом уменьшение промышленного производства еще существенно не сказалось на украинской экономике. Оно повлияет на нее через несколько месяцев. Не исключено, что в ближайшие месяцы будет наблюдаться процесс закрытия или уменьшения производственной активности ряда предприятий, которые или напрямую, или опосредованно работали в ОРДЛО. В результате, есть риск существенного роста безработицы в Украине. Даже правительство Украины говорит о возможной потере работы для 300-600 тыс. человек.

Уменьшение производства металла — это уменьшение экспорта. Поэтому не исключено, что летом, вместо ожидаемой ревальвации гривны, будет наблюдать девальвация. Фактически и правительство Гройсмана признало, что по итогам 2017 года курс гривна/доллар может быть выше 32 грн./$. И это вполне реально. Но окончательный уровень девальвации сейчас сложно просчитать, поскольку нет общей картины потерь экспорта Украины в результате блокады сепаратистских республик.

Где же выход из этой ситуации?

Ответ можно найти, если внимательно посмотреть на развернутую структуру производства промышленной продукции Украины за февраль 2017 г. Действительно, упало производство металла и добыча угля, но при этом выросло производство продуктов питания на 4,7%, а также продукции машиностроения на 16,3%.

Понятно, что потерю части черной металлургии нельзя полностью перекрыть за счет пищевой промышленности и машиностроения, но частично компенсировать потерю можно. В данной ситуации было бы хорошо, чтобы правительство Украины инициировало запуск рынка земли. Не на словах, а на деле запустило дотации для аграрного сектора, попыталось возродить госзакупки зерна по форвардам и самое главное — запустило кредитования бизнеса.

Все это могло бы обеспечить рост пищевой промышленности. В этой сфере у нас большой потенциал. Сейчас активно развивается производство зерна, подсолнечного масла и мяса птицы. При этом, явно отстает производство молочной продукции, кондитерских изделий, а также фруктов и виноделия. Есть место для роста бизнеса и будущего пищевой промышленности.

Что касается развития машиностроения, то здесь главное — обеспечить производственную кооперацию с европейскими производителями. Основные экспортные группы для наших машиностроителей — это провода, кабели и бытовая техника, которая собирается по давальческим схемам с европейскими компаниями. В этом направлении и должны быть скоординированы усилия правительства Гройсмана.

Турция поставляет в ЕС продукцию машиностроения в десятки раз больше, чем Украины. И это во многом благодаря зоне экономического развития, в которой европейские компании создали большое количество предприятий по давальческим схемам. Украина в этом направлении существенно отстает от Турции, хотя имеет все возможности запустить такого рода экономические зоны, где европейскому бизнесу будет выгодно создавать новые машиностроительные заводы.

Блокада ОРДЛО существенно ударила по экономике Украины, но при этом, она дала шанс переориентироваться. Отказаться или, скажем, уменьшить долю черной металлургии, но увеличить долю пищевой промышленности и машиностроения. Нужно им воспользоваться.