Обговорення війни расії проти України

Двадцяте століття було особливо багате фінансовими потрясіннями, тому значно збагатило рекордні показники :
- Німеччина , 1923 рік, інфляція склала 3,25 × 106 відсотків в річному численні, подвоєння цін відбувалося приблизно кожні 49 годин ;

- Греція 1944 рік, інфляція склала 8,55 × 109 відсотків у річному вирахуванні, подвоєння цін кожні 28 годин;

- Угорщина , 1946 рік, інфляція склала 4,19 × 1016 відсотків в річному численні, подвоєння цін кожні 15 годин;
- Югославія з жовтня 1993 року по січень 1994 - го пережила період гіперінфляції. 5 × 1015 відсотків в річному численні, ціни подвоювалися кожні 16 годин.
Але всі ці рекорди меркнуть перед рекордом нинішнього, 21- го століття: Невелика африканська країна Зімбабве, 2008 рік, беззмінний диктатор Роберт Мугабе експропріює землі білих фермерів. Це послужить останньою краплею, що переповнила чашу розвалу економіки країни. За офіційними даними інфляція склала 231 мільйон відсотків на рік. За неофіційними даними інфляція склала 6,5 × 10108 відсотків річних! Ціни подвоювалися приблизно кожні 1,5 години.

Визнаю. На російські протести я особливо уваги не звернув. «Протест у Росії» для мене давно став чимось типу акції «бджоли проти меду» і якоїсь серйозної віддачі від нього я не чекав – стан російської економіки мене цікавив значно більше. Але теракт у пітерському метро змусив таки розглянути деякі аспекти і чимало обставин прийняти всерйоз. Отже.
Дивує не сам факт протестів, що пройшли щойно – дивує якась неадекватно різка реакція на них російського керівництва. В Дагестані дальнобійників що вийшли на протести, блокували ОМОНом, в неті тиражуються кадри БМДшек, що повзуть повз протестувальників… Е-е-е… Такого не було навіть під час Революції Гідності. Це якого?
На цьому тлі вельми цікаві подробиці подає Katerina Zolotareva – на Кавказі останнім часом знову пішли ворушіння, тамтешній кримінал схоже почав «качати права перед Москвою» і Кадиров ситуацію уже контролює слабо. Причина банальна – якщо грошей нема Москви, їх нема і у Кадрова. В таких умовах Кадиров має небагатий вибір, або бути роздушеним, або очолити процес. Але очолити процес – значить відверто поперти проти Кремля. Кадиров чекає. Клани тим часом качають ситуацію через протести. Протести давлять ОМОном і лякають бронею. Краса!
Теракт стався в місті де протести були найчисельніші. Збіг? Не буває так.
Виходячи з того, що знаю про ситуацію в Росії, ризикну припустити кілька речей.
Перша – реальні протести були значно чисельніші за те, що розповіло нам російське телебачення. Плюс – відбулися вони не лише в Москві, а й по всій Росії. На протести вийшла не звичайна «болотна тусовка», а чимало звичайних людей, які раніше до таких акцій були цілком байдужі. Те, що протести збіглися в часі з акціями далекобійників – ще один фактор.
Друга. В Пітері протести не були чисельніші. Просто Пітер – те місто де кількість протестувальників неможливо приховати. В місті – повно іноземців. Поруч – Фінляндія, Естонія та Латвія. Набагато більш чисельні протести сталися в іншому місці – і налякали Кремль.
Третя. Реальна соціально-економічна ситуація в Росії значно гірша ніж нам показує російське ТБ. Кремль гарно знаю яку РЕАЛЬНУ підтримку він має і які реальні загрози перед ним стоять. І реагує відповідно.
Четверта. Самі по собі протести російську владу налякали б навряд чи. А от протести накладені на чергову нестабільність на Кавказі – цілком могли. Але й тут не все просто. Москва вже знала і нестабільність на Кавказі, і теракти і масові протести (93-й рік, той самий). Все це реально пережити. Та аби в Пітері заголосили, що в Пітерських школа небезпечно розповідати дітям про шкідливість корупції бо люди на протести виходять – мусило статися ще щось.
Цим «щось» запросто може бути загальна економічна ситуація в РФ (явно значно гірша ніж в засекреченій статистиці, яку інколи без бажання розкриває Кремль) та фінансовий пузир надутий на ринку російських облігації (такий-собі МММ). Теракти стаються скрізь – це спільна пошесть. А от масові протести, можуть стати сигналом для вкладників: «Час тікати». Різке погіршання економічної ситуації викличе нові протести і…
А якщо так, то й організатор теракту очевидний – Луб’янка.
А це означає, що в Кремлі реальна паніка. Якщо вони вдалися вже до таких заходів – значить припікає їх по-дорослому.
Що це означає для нас? Та те, що чим гірша ситуація у них всередині – тим більше їм не до Донбасу. І тим ближчає день коли Верховний головнокомандувач скомандує бригадам ЗСУ: «Вперед!» І вони – рвонуть. До самого державного кордону.
Я вже писав – армія рветься в бій.
Ви як знаєте, а я однострій далеко не ховаю.

Це не так.

1. Рівень корумпованості в Україні постійно зростає, оскільки корумпована частина правлячого клас відчуває свій кінець і хоче наостанок збагатитися. Це мародерська корупція, якою вона також була за часів Кривавого Президента. І тут Президент-олігарх просто повторює його шлях. Про зростання корумпованості свідчать не тільки вітчизняні дослідження, але і всілякі міжнародні рейтинги. Антикорупційна боротьба повністю блокована владним (зокрема інституційно-правовим) саботажем. Без громадського тиску навіть одного корупційного міністра ми під суд віддати не можемо.

2. Постійно зростає в Україні рівень олігархічної експлуатації через введення нових способів здирництва громади з боку правлячого класу. Наприклад, як підвищити здирництво на 25 гривень на користь олігархів? Дуже просто. Уряд виходить з пропозицією – ввести нові побори в 100 гривень, наприклад, за доставку газу, за доставку електроенергії, за ремонт міської інфраструктури і т.д. – за що завгодно. Ряд депутатів критикують. До критики також доєднується Президент. Потім нібито під тиском критики побори зі 100 гривень зменшують до 25 гривень (що з самого початку і планували). Оскільки громада думає, що 100 це не 25, то вона погоджується. А через 3 місяці знову якісь нові способи здирництва придумають. Тобто олігархічна експлуатація громади постійно наростає і ніякої стабільності в олігархічній експлуатації тут немає.

3. Постійно зменшується економічна та громадська свобода в Україні – цілий ряд законів погіршує ситуацію. Оскільки це відбувається поступово, то виникають лише епізодичні критичні виступи. Ситуація громадою ще не усвідомлюється як системна. Але вже дуже скоро це зміниться.

4. Радикально зменшилася можливість просувати громадянський дискурс через ЗМІ, тому громадські дискусії все більше стають непублічними, переміщаються в Інтернет-видання та в соціальні мережі. Форматна цензура досягла дуже великого рівня, особливо на так званих гібридних телеканалах.

5. Ніякого стабільного позитивного реноме українська влада на міжнародному рівні не має.

6. Мінський процес не є умовою стабільності, що б там не розповідали його прихильники.

Інакше кажучи, можна зробити два висновка.

1) Ніякої корупційної стабільності, ніякої стабільності олігархічної експлуатації, ніякої стабільності економічної та громадської свободи та ніякої свободи публічних громадських дискусій немає. Немає жодних гарантій стабільності у війні з Росією. Немає гарантії стабільності у міжнародній підтримці української влади. Саме тому Україна не просто знаходиться над прірвою, а сповзає у прірву.http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/58d8b49ec84b4/

2) Це не громада розгойдує човен, як вважають автори згаданої редакційної статті. Це не громада придумує нові корупційні схеми, це не громада продукує нові способи олігархічного здирництва. Це не громада зменшує свою економічну свободу. Це не громада продукує форматну цензуру на телебаченні. Тут можна пояснити метафорично. Це щури (олігархи) гойдають човен. Оскільки щури в човні великі (товсті і більші за людей), то їх можна лише ганяти по човну, не даючи їм жерти все підряд, відтак човен гойдається. Якщо посадити щурів на голодний пайок, вони зменшаться, і їх можна буде викинути за борт, не боячись розгойдати човен. Звичайно це спрощена метафора, бо олігархи будуть опиратися. Але на кожного щура є свій щуроїд чи своя пастка.

Тобто ключовим для громади – є процес знищення цієї корупційно-олігархічної стабільності. Потрібно розуміти форми громадського протесту, щоб знати, на що звертати увагу.

1. Постійно зростають комунальні неплатежі. Тому нові способи олігархічного здирництва від Уряду призведуть лише до посилення кризи неплатежів.

2. Вже декілька сотень тисяч підприємців змушені були піти в тінь через недолугі способи владного здирництва щодо середнього класу.

3. Періодично громада переходить в наступ в рамках партизанської тактики (наприклад, блокада торгівлі з окупованою територією Донбасу), яку влада називає махновщиною, але яка реально працює в політичному сенсі і реально призводить до деолігархізації.

4. На наших очах відбувається зміна структури інформаційного простору та простору громадської комунікації. Телебачення продовжує втрачати вплив. Якщо процес під далі, вже через 2-3 роки Інтернет за комунікаційною потугою зрівняється з телебаченням.

Тому не вірте аналітикам, які говорять нам про корупційну стабільність і багатосторонній пат.

Бо реально за корупційною стабільністю стоїть зростання корупції, що руйнує стабільність. Бо реально за багатостороннім патом стоїть погіршення економічної та громадської свободи, яка руйнує політичний пат.

Бо громада ніякої участі в тому політичному паті не бере і ніяку корупційну стабільність не підтримує

Громада творить нову солідарну стабільність, у якій немає місця ані корумпованим політикам, ані зажерливим олігархам.

Це дуже велика ілюзія, що корупційна стабільність в Україні протримається до 2019-го чи хоча б до 2018-го.

Причому зруйнують цю стабільність саме корумповані політики та олігархи. Їм не треба заважати. Їм треба трохи допомогти.