Протягом найближчого року продовжуватиметься “болото, до якого ми вже звикли”, після чого почнеться “пекельна веселуха з непередбачуваним результатом”. Про це пише блогер Роман Шрайк, розповідаючи свій прогноз на майбутнє.
Запитали мене в коментах до попереднього поста – а який, мовляв, прогноз на майбутнє. А я не знаю, який прогноз на майбутнє. Немає в мене прогнозу. Є тільки розклади.
Наприклад, президентські вибори. Подобається комусь чи ні, але там ніфіга не ясно. Є вісім людей із рейтингом, що відрізняється на кілька відсотків, і серйозним антирейтингом.
Найчастіше опитування відправляють нагору Порошенка та Тимошенко. Ну, або Тимошенко та Порошенка, не суть.
Основна дійова особа майбутніх виборів – чинний президент. Тільки в одному випадку чинний президент не намагався переобратися (так, ви правильно згадали – це Янукович, який утік). Тому очевидно, що й Петро Порошенко спробує це зробити. Хоча кажуть, що навіть у його близькому оточенні знайшлися ті, хто йому цього не порадив. Після цього вони йому й не радять.
Отже, уявіть: ви – президент з адмінресурсом, фінансовим ресурсом, медійним ресурсом, але водночас із невисоким рейтингом, а також проблемою у другому турі з усіма кандидатами, окрім “ватників”.
Як ви плануєте виграти? Очевидно – вийти у другий тур із тим, кого можеш перемогти. Єдиний президент, який у нас переобрався на другий термін (так, це Леонід Кучма), зробив саме так – вибрав собі суперника на другий тур. А тих, кому програвав, утопив. У кращому значенні цього слова, звичайно.
Тобто наше завдання:
Вивести зручного суперника у другий тур.
Вийти самому. Без цього якось образливо буде.
Зручних суперників два – Юрій Бойко та Вадим Рабінович.
Із ними є один плюс – виграти вони не можуть аж ніяк. Та одна біда – вони ділять один і той самий електорат, знижуючи шанси один одного на другий тур. Тому що треба зробити? Правильно, переконати одного з них не балотуватися. Ну або під кінець зняти свою кандидатуру. Це реально, важелі є.
Пункт номер два. Потрібно втопити конкурентів. Садового притопили, а Тимошенко поки топитися не збирається. Кучма свого часу вчинив так: проти Мороза використовував Наталію Вітренко, яка говорила все те саме, але з подвоєною енергією, у перебільшеній формі, і водночас активно мочила самого Мороза. У результаті і Мороз, і Вітренко пролетіли, а в другий тур вийшов зручний Симонено (узагалі прикиньте, який вибір кандидатів тоді був).
Проти Тимошенко в нас є Ляшко. але поки його зусилля допомагають не особливо. Тому логічним здається випустити ще одного “кілера”. Бажано жінку, яка вміє голосно кричати.
Поїхали далі. Садового-то ми притопили, але якщо він раптом підтримає Гриценка, який із не дуже зрозумілої причини має непоганий рейтинг? Або навпаки – до 2019-го всі про сміттєвий скандал забудуть, і Гриценко підтримає Садового? Під час складання рейтингів вийде ще один кандидат на другий тур. Що тут робити? Потрібно топити обох. Домовлятися як мінімум з одним із них, що він не підтримає іншого. Ну, і сподіватися на звичне українське самолюбство політиків-гетьманів.
Але є ще одна загроза. На тлі загальної дикої недовіри до топ-політиків може в останній момент з’явитися новий кандидат без особливого антирейтингу. І всіх винести в одну хвіртку. Просто тому, що решта тупо задовбала. Ти його лайном поливаєш, а з нього як з гусака вода. Чи може таке бути? Цілком. Ось тільки з лицарями поки скрутно.
Підсумок. Якщо сценарій спрацював (тих утопили, цього вивели, лицар на білому коні не прискакав) – перемога.
А якщо ні? Якщо щось піде не так? Що цілком імовірно…
Уявіть другий тур Тимошенко – Бойко. За кого будете голосувати? А якщо Ляшко – Рабінович? Як вам вибір?
І ось тут інші люди, які все ще радять президенту, кажуть, що потрібно знизити вартість призу й імовірний розмір збитку. Тобто відмовитися від частини повноважень. І продовжити застряглу конституційну реформу децентралізації (префекти замість голів обладміністрацій тощо)
До речі, якщо водночас із виборами президента провести референдум (скорочення кількості нардепів, терміну їхніх повноважень, вступ України до НАТО), то гра стає ще веселішою.
Підсумок.
Я уявлення не маю, хто стане наступним президентом. Але я впевнений, що нас чекає півроку–рік такого самого болота, до якого ми вже звикли та вважаємо нормою (а дехто навіть розвитком).
Після чого нас чекає пекельна веселуха з непередбачуваним результатом. Тож помолімося.
Я на этаже поставил советские патроны, светодиодные лампочки. Кинул диоды в цепь, чтоб лампочки дольше служили.. Дык они взяли всё по снимали и повесили китайские бюджетные дневного освещения. Теперь 4-6 месяцев перегорают, раньше по году полтора проблем не было...
Деньги некуда девать!!... Пойду мозг им выносить. 
