Обговорення війни расії проти України





1. Опаньки… Переключаю нічні новинні канали й раптом на NBC 6, здається, потрапляю на короткий сюжет про те, що в Україні розпочались передвиборчі перегони. Якщо у двох словах, то чую наступне:
В Україні більше 40 кандидатів виявили бажання балотуватись у президенти, але вийдуть до фіналу, скоріш за все, двоє – Порошенко і Тимошенко. Першого в Україні вважають олігархом, який наважився дати відкритий бій Кремлю та за допомоги США підняв збройні сили країни на той рівень, який не дозволить Москві розпочати відкриту агресію проти Києва. Багато хто його не любить в Україні, стверджуючи, що він постійно піднімає ціни на енергоносії та наживається на війні. Але, парадокс - його найбільше не любить і Путін, який прямо сказав, що буде вести справи будь з ким, але не з Порошенко.
Що стосується Тимошенко, то це український Мадуро - королева популізму з певною харизмою і електоратам, що проживає у провінції і має низький рівень освіти. Її лозунги постійно міняються в залежності від політичної кон’юнктури і вона все частіше виступає за угоду з Москвою - проте не може виразно пояснити, яким чином шукатиме компроміс з Путіним.
Цей момент непокоїть Білий Дім, який бачить в Україні свій східний форпост у протистоянні з Росією.
Америка традиційно не демонструє свою прихильність до жодного з кандидатів, але той факт, що Трамп і Порошенко домовились відновити роботу Комісії стратегічного партнерства, свідчить про те, що Вашингтон лояльно ставиться до нинішнього керівництва у Києві і не полишив наміру надати Україні статус «особливого партнера поза рамками НАТО» з усіма профітами, які з цього витікають.
Наразі у Білого Дома не має сумнівів щодо важливості українського чинника в міжнародній політиці, але він продовжить прискіпливо спостерігати за антикорупційними діями нинішньої влади, швидкістю реформ, а також прозорістю і демократичністю прийдешніх виборів.
NB. Що вам сказати… Навіть у США розуміють, що потенційний виборець Йулі – це така колективна Настя Приходько з кривим дулом у голові і єдиною вимогою до держави, яку можна висловити словом: «Дай!» ЮВТ ще небезпечна тим, що вона курка з непередбачуваною траєкторією польоту - її гасла і дії будуть змінюватись чи не щодня в залежності від політичної кон’юнктури. Ті ж зрадобенеді, які волають про необхідність подолати корупцію, штовхають до влади кандидатку, що лише на біг-борди вже витратила 100 млн. грн, але не здатна пояснити походження своїх статків. Тому порада дня: якщо у податковій вас запитають, звідки гроші, просто кажіть, що ви дуже вумні.
А як же Україна? Що? Яка Україна? Вона не одразу зрозуміє, про що йдеться, бо її гасло: «Україна – це я!» Наше гасло також цілком природнє: «#Лишь_бы_не_было_Воны»
"Ієрархічне суспільство можливе лише на основі бідності і невігластва".
© Джордж Оруелл

2. Знаєте, що найбільше нищить «Третій Рим»? Ні, навіть не санкції. Як на мене, гебнява сутність їх царька.
Дивіться… В ЄС є чотири країни, які вважалися відносно «проросійськими» - Австрія, Греція, Італія та Угорщина. Але якщо від Угорщини, в силу її розмірів, рівня розвитку економіки і політичної репутації Орбана, в європейській політиці мало що залежить, то Австрія, Італія і трохи меншою мірою Греція - цілком могли вважатися країнами, здатними привести до пом'якшення санкцій ЄС стосовно Росії.
Але історія доводить, що відносини між «дружніми» країнами можуть зіпсуватися відразу і кардинально. Коли прем'єр-міністром Греції в січні 2015 року стало Алексіс Ціпрас, один з перших візитів він здійснив до Москви, а російські ЗМІ подавали його як «великого друга» Залісся. Більш того, там всерйоз розраховували, що Греція розколе Євросоюз стосовно Росії або навіть вийде з нього, ставши повноцінним російським союзником. Результат: наразі відносини Росії з Грецією гірше, ніж будь-коли в цьому десятиріччі.
Австрія досі вважалася чи не головним лобістом інтересів Росії. Канцлер Курц приїжджав до Москви, а вже участь Пині у весіллі міністра закордонних справ і зовсім було безпрецедентною подією у відносинах Великої Бурятії з будь-якою країною ЄС.
Однак, менш ніж за півроку Москва примудрилася зіпсувати відносини з Афінами (офіційна причина - втручання російських спецслужб у внутрішньоцерковне життя), а тепер шпигунський скандал з Австрією.
В результаті, канцлер Австрії Курц, який відмовився вводити санкції проти Росії у справі Скрипаль і висилати з країни російських дипломатів, тепер повністю такі санкції підтримує. А Карін Кнайсль - та, сама, на весіллі якої з кубанським хором танцював Путін - скасувала поїздку до Ерефії.
Тобто, гебнява сутність плюгавого царька і його ставка на шпигунів та їхтамнетів, які діють все більш незграбно, повністю перемогли здоровий глузд в окремо взятій ботоксній голові. Наразі європейські ЗМІ подейкують, що найближчими днями з офіційною заявою щодо розкриття чергового російського штірліца повинен виступити офіційний Рим. Що тут поробиш, якщо вся країна - славнозвісна унтер-офіцерська вдова, яка дитячі комплекси прищавого підлітка з пітерського підворіття зробила державною політикою нафтогазоводіамантової недоімперії.
- За що був звільнений розвідник Недопутін?
- Так за те, що, діставшись до центрального комп'ютера Пентагону і побачивши на моніторі цілком таємні відомості, поцупив тільки монітор.

3. Країни - члени НАТО розпочали розробку безпілотних морських систем для протидії загрозі, що виходить від російських субмарин. Одночасно командувач ВМС США в Європі та Африці адмірал Джеймс Фогго заявив, що союзники по НАТО будуть діяти стосовно Московії виключно з позиції сили.
NB. Цією фразою американський адмірал показав, що він розумніший за багатьох політиків. Залісся розуміє єдину мову: «сила силу ломить», «проти лому немає прийому» та подібну до цього гоп-філософію. З нею немає сенсу довго розмовляти, бо вона сприймає традиційну дипломатію як слабкість. Палкою проміж очей - зрозумілий і доступний для неї вид дипломатичного протоколу.
Що стосується новітніх морських систем, то угоду про їх розробку підписали Бельгія, Данія, Німеччина, Греція, Італія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Іспанія, Туреччина, Великобританія і США. Передбачається, що до них у свій час долучаться Україна та Грузія. СССР не витримав гонки озброєнь, не витримає її і Велика Бурятія.

Одним рядком:
* Незаконні "вибори" в ОРДЛО обговорять міністри закордонних справ ЄС. Передбачається чергове посилення антиросійських санкцій.

* Екс-помічника нардепа Паламарчука арештували у справі про вбивство Гандзюк.

* Україна і США підпишуть протокол про співпрацю у сфері ядерної безпеки.

* США продовжать протидіяти "Північному потоку-2" і "Турецькому потоку", - міністр енергетики США Перрі на зустрічі з Гройсманом.

* Ізраїль відновив удари по сектору Газа. Російські С-300? Ні, не чули.

* Радіостанції перевиконують квоту на українську мову на 24%, - Порошенко.
NB: Частка тих, хто володіє російською мовою у загальносвітовій чисельності населення.
1913: 7.9%
1940: 7.6%
1980: 6.3%
1990: 5.9%
2004: 4.3%
2010: 3.8%
2018: 3.2%
А з урахуванням того, що я став україномовним, то 3.1%.