Обговорення війни расії проти України

Но теперь о цифрах. Ниже график средней зарплаты в Украине. Динамика. И мы видим, что сейчас средняя зарплата находится возле пиковых значений в истории Украины. Почти исторический максимум. И если динамика сохранится, то в течении полугода мы получим исторический максимум по долларовой зарплате в Украине. Да да, долларовой. А не в гривнах. И одновременно график показывает, как легко может «стать хуже». Собственно, уже два раза ставало. Резко хуже.

В чем особенность текущей ситуации? В естественности роста доходов, если можно так сказать.

Рост доходов до пика в 2007 году был вызван резким приток иностранного капитала на фоне сумасшествия в мире. Дикий рост в мире, рост прежде всего в финансовом секторе, обусловил как резкий рост цен на сырьевые товары (в то время состоянии Ахметова оценивалось в 32 млрд долларов, а не то, что жалкие цифры сейчас) и приток капитала в Украину. Банковские группы заходили, покупали украинские финансовые учреждения, которые «шо дурни» начинали кредитовать все, что движется. Как результат, экономика рванула вверх, рванули одновременно и зарплаты. Как ни крути, это был рост доходов в кредит. Кредит получал в основном частный сектор, но это меняет сути. И еще одна особенность – фиксированный курс. Ведь мы помним, что зарплата измеряется в американской валюте. И когда приток капитала сменился оттоком, а курс рухнул, сказка закончилась. Депрессивную осень 2008 года помнят многие.

Второй пик – 2013 год. Те самые «славные времена Януковича», когда доходы продолжали расти. Хотя экономика перестала делать это еще в 2011 году. Долларовые доходы. Вот это был настоящий рост в кредит. Но кредит уже брал не частный сектор, а государство. Высокий уровень доходов граждан в долларах объяснялся фиксированным курсом валют. Пресловутая «гривна по 8». Для искусственного удержания этого курса Нацбанк потратил 40 млрд долларов резервов. А государство набралось долгов. Высокие пенсии в долг не могли существовать долго. Хоть и правда, для «простых украинцев» это было приятным моментом. Но все это было очень искусственно. Если вы одолжите у соседа тысячу долларов, то у вас выйдет прекрасный месяц. Который вы заходите продлить. Но если сосед видит, что вы пропиваете его деньги, то он больше не одолжит вам. И ваш уровень жизни существенно упадет. И сосед тут уж точно не виноват.

Текущий рост доходов наиболее гармоничен. Он происходит на фоне ограниченного банковского кредитования, свободного курса валют и, главное, при снижении долговой нагрузки государства. За последние 2 года отношение гос долга к ВВП снизилось с 80% до 60% к ВВП. Но даже он прекратится, если будет разрушена макроэкономическая стабильность. Тогда первым рухнет курс, а с ним и любой долларовый эквивалент зарплаты. Что любопытно, так это тот факт, что одним из основным драйвером текущего роста доходов стал безвизовый режим. У украинских работодателей появилась конкуренция с польскими, и они вынуждены были подымать зарплаты. И это, кстати, очень не нравится украинскому крупному бизнесу. Который впервые в своей жизни столкнулся с дефицитом рабочей силы. Ведь, скажем честно, если у вас заводы, ориентированные на экспорт, вам выгодно, чтобы страна оставалась бедной. Когда же уровень благосостояния растет, вы снижаете свой уровень конкурентоспособности. В нормальной ситуации большой бизнес выигрывает от роста капитализации (активы становятся дороже по мере роста благосостояния страны), но если бизнесу начхать на капитализацию и главным является денежный поток, то ситуации будет не нормальной и олигархи могут активно ратовать за то, чтобы в стране все оставалось дешево (тарифы должны быть низкими), лишь бы это не приводило к росту затрат на сотрудников (зарплат).

И да, можно предположить, что текущий рост доходов искажен детенизацией. И просто выходом из тени. Но, во-первых, сам по себе этот процесс тоже позитивный и он может лишь частично искажать картину, но не влияет на тренд. А во-вторых, вряд ли мы можем искренне говорить о том, что в Украине за последние пару лет прошла настоящая детенизация доходов. Увы, не прошла.









Ну а щодо ролі того, хто є ворогом Сполучених Штатів, то віднедавна таким став куратор Зеленського олігарх Коломойський, за яким США оголосили реальне полювання, через що він не може покинути Ізраїль. Хоча, на таку «почесну відзнаку» можуть очікувати ще пару людей, яких ми поки вперто не хочемо асоціювати з командою Зеленського.

Але цікаво інше. Зек-оманда ж клялася, що вони нічого спільного з усіма цими людьми не мають. Відрікалися від Лещенка, доказували незалежність від Бєні. Пробували нам доказати, якою самостійною буде політика новічка. У нас після кількох доволі гучних, хоча й абсолютно безглуздих заяв у це багато хто повірив. Але обводити навколо пальця вітчизняних зе-виборців — це одне, а обдурити американців — це зовсім інше. Там перевірили й чітко встановили. Усі контакти й реальне регенство підтверджуються. І спроби вплинути на Зеленського, щоб задеклароване стало реальністю, які велися останні пару днів, провалилися. І тоді прозвучали жорсткі заяви, за якими починаються ще жорсткіші заходи.

На жаль, остаточно потерпілими будемо ми з вами. Регент уже й так сидить в Ізраїлі, інфант може туди коли завгодно дременути (Ізраїль, незалежно від політичних оцінок, своїх не видає), хоча є ще й Росія. А нам доведеться потім роками розгрібати лихо, яке накоїли ті 73% бездумного насєлєнія.

І ще одна деталь. Джуліані не лише хотів з’ясувати обставини втручання декого з наших діячів у президентські вибори в США та координуючу роль у цьому процесі американського посла пані Марі Йовановіч. Як і її роль у підриві авторитету чинного президента України та можливу участь у певній олігархічній змові. Він мав і інше завдання — уже виключно як юрист: ознайомитися з обставинами закриття НАБУ скандальної справи фірми «Бурісма», якою керував і вигоду отримував не лише соратник Януковича Микола Злочевський, але й син тодішнього віце-президента США, а нині потенційного конкурента Трампа на виборах Джо Байдена — Гантер Байден. НАБУ, нагадаю, відібрало цю справу в ГПУ й поспіхом її закрило. От американці й хотіли поспілкуватися з новим гарантом, щоб він гарантував безстороннє й незалежне розслідування.

І, до речі, напередодні планованого візиту активізувалися випади проти Юрія Луценка, відомство якого спершу, до передачі в НАБУ, розслідувало справу «Бурісми», а зараз могло б повернутися знову до справи. Жорсткі заяви від команди новічка доповнилися просто таки істерикою на ряді каналів. Я абсолютно не дивлюся новин на «1+1», але того, що побачив на «24каналі» й на мураєвському «Наш» виявилося більш, ніж достатньо.

Ну а Шабунін, який тепер може з категорії ворогів Трампа перекочувати в розряд ворогів США (дрібненьких, але з усіма наслідками), на каналі Садового взагалі істерику антилуценківську влаштував. Я тут не коментую інших тем щодо політичного позиціонування Юрія Луценка. Але мені здається, що і його жорстка заява проти Йовановіч, і нинішня відмова йти у відставку на перше побажання Зєлі, пов’язані з певними домовленостями з адміністрацією президента США. І активні дії зек-оманди проти цього теж зіграли свою роль у рішенні Джуліані.

У сухому залишку — для нас ситуація погіршилася. Перше: Зе таки маріонетка, яка навіть не розуміє суті інтриги посеред якої опинився.

Друге: Коломойський оцінив гроші вище за особисту безпеку й толерантність з боку США. Звідси й ідуть його антиМВФівські та антизахідні заяви (поки лише в економічній сфері) — команда олігарха та його інфанта готується до ізоляції з західного боку. А перетнувши межу і ставши ворогом США, йому вже нема потреби стримуватися в Україні. Історія Приватбанку — яскравий приклад.

Третє — компенсувати втрату західної підтримки нічим. Так, ЄС не поспішить підтримувати зміни в політиці Трампа стосовно України. Але там вдосталь лобістів Росії, яким треба активно протистояти й вести постійну наступальну політику. Чи придатний новообраний до такої діяльності? Думаю, питання риторичне. Цементуючим фактором були пасіонарність Порошенка й тиск Вашингтона. І перше, й друге відходить в історію. Тому РФія, попри всі гучні заяви новачка, таки має підстави відкривати шампанське. Вони отримали саме те, чого хотіли, адже в Кремлі вже давно не шукають у нас проросійського президента, їм потрібний слабкий, немудрий і залежний. Такого вони й отримали. А те, що він умудрився споганити вибудувані за 5 років Порошенком відносини зі США ще до вступу на посаду, то це вже додатковий бонус.

Ну і четверте: я тут якось несідомо почав вживати до інфанта вираз на суржику: «новічок». То зараз перечитав текст і прошу вважати, що тепер це вже свідомо. До речі, сьогодні на ТВ показували документальний сюжет про чудовий собор у Солсбері. Але то вже лірика…

https://independentview.net/2019/05/13/taras-chornovil-nam-dovedetsia-rokamy-rozghribaty-lykho/