MOTO.com.ua
events
0
Події
Погода: Київ
29.03, 11:23
12
+11 °С
Вітер: 4 м./с., Пд-С
НовиниФорумОголошенняЖурналКаталогПривалКалендар
Реєстрація Вхід
?
Увійти
Допоможіть Армії, наближайте нашу Перемогу!
Форум
Шукати

Музыка (и стихи) собственного сочинения

Переглядів: 48518
16.04.2009 р.
answerview
Показати повідомлення
Вот, давно думаю: Наверняка среди нас есть музыканты (и поэты). Всегда было интересно...  40_dance
Сам сочиняю и исполняю на любительском уровне (правда, что-то последнее время всё меньше)...
Давайте делиться !
01_smile

Скидываем ссылки на странички
с вашими произведениями (как, например,     ), и делимся впечатлениями и вообще говорим про звук, запись и т.д.
Файлы до 4,9 Мб в любом формате, сжатые с помощью RAR или ZIP, можно прикреплять непосредственно к сообщению.
[url=http://s56.radikal.ru/i153/0812/d3/e4d484fdde93.jpg]http://s42.radikal.ru/i096/0901/c0/8a6f2bf4e38d.jpg

[color=#ffcc00] Тёплый ветер, дуй мне в спину !
Змінено: 01.09.2009 р., Shrumi
like
good
bad
shockingly
13.03.2014 р.
answerview
Буквально, полчаса назад нас с соавтором муза посетила.
Свежее выдаю.
-------

      Всем любителям творчества Александра Сергеевича посвящается.

      Про кружку. (Басня-пародия).

      Вот эпизод из жизни обычного поэта,
      Который от безделья писал про то и это.

Пушкин спаивал старушку.
Наливал вина ей в кружку.
А потом, она кряхтя,
То заплачет, как дитя,

То завоет словно зверь,
То плечом сломает дверь.

Ночью сон ей вдруг приснится:
Дуб пшеницей колосится.
На ветвях висит девица -
Шемаханская царица.

Рядом кот ученый ходит.
От тоски он песнь заводит.
Ну, а если покормить -
Будет сказку говорить.
-------

Хоть прошло уже два века
Кружка - друг для человека.
А вино, бодяга эта, -
Вдохновенье для поэта!.. 20_drinks
Объективная реальность есть бред, обусловленный недостатком алкоголя в крови
like
good
bad
shockingly
23.11.2014 р. відповів для JKL  
answerview
ЧАЙНИК

Чудовий ранок був жовтневий,
І вітер не віщав біди.
Та навіть час війни дебелий
Не заглядав до нас сюди!
   У школі затишно, приємно,
Урок ось перший розпочавсь.
Вітаються всі дуже чемно,
Ніхто не чимсь не переймавсь.
  Прийшов директор на роботу,
Зайшов у свій він кабінет.
Відразу ж вирішив турботу,
- Ввімкнув бажаний Інтернет!
Ось однокласників сторінка…
Ось повідомлення прийшло…
Якась знайома літня жінка?…
Та це ж дружина! О!... Дійшло….
 -«Як на обід додому йтимеш,
Буханку хліба щоб придбав!
То до борщу, коли прилинеш,
Щоб борщ той з хлібом смакував!...
Ще в мене виникло питання:
В кишені твого пінжаку
Була редакція остання???...,
По «Кама-сутрі» в літаку!…»
Ось тільки не кажи, будь ласка,
Що це підручник для малят!
Це для малят чудова казка!
Бабій!!! Негідник!!! Нервів кат!    
  Дістав він чайника з полиці,
Налив водички аж по край.
Відрізав скибку паляниці….
Не праця в школі – справжній рай!
Та настрій де що зіпсувало,
У ранок той працівнику!
В розетці струму чомсь не стало!
Ще й дірка вигора в боку!
Димить пластмасою гіркою!
І дріт гарячим також став!
Торкнувся шеф його рукою,
Та враз його обматюкав!...
    Заходить завуч з філіжанкой,
Окропу в неї щоб налить.
Завхоз приніс літрову банку!
Любив він з банки каву пить.
Психолог пропливла крізь двери,
Заварничок принесла свій.
Щоб залицялись кавалери,
Вона варила в ньом настій!
Травички кине в порцеляну,
Її заварить, п’є та жде,
З надією на зелень тм’яну,
Було щоб личко молоде!
А зілля то бабуся Люба
Збирала в лісі по весні.
В додаток ще кора із дуба,
З лелеки пір’ячка рясні…
Вона чекала кавалера,
Свої всі роки молоді!
Не менше за міліонера!
Аж тут проблема у воді….
Її весь посуд був з Китаю!
Тонкої порцеляни край!
Феншую де коріння, й чаю,
З династії «Щось суньте в чай….»
  Та зась усім! Нема окропу!
Та як же ж ранок починать???
Взривів завхоз:  -Пішло все в жо…пу!!!
Мерщій електрика позвать!
А тут ще німці мають бути!
Гуманітарку привезуть!
Не хочу, каже, більше чути,
Що чайник здох! І впав у лють!
-Мерщій хай лагодять мережу!
Чим будем німців зустрічать?
Розетку зараз сам обстежу!
Став неї з стінки витягать….
Добряче смикнувши за дрота,
Щоб та розетка піддалась,
Промовив шефу: -От робота!
Ну майстер!... Ось… Відірвалась…
  В руках тримаючи пластмасу,
І купку згарених дротів,
І щоб не гаять більше часу,
Він гучно так пробелькотів:
-То так  зробив він Вам розетку!
Робить не хоче аж ніяк!
Бо вірши строчить у газетку!
Розетка – то не добрий знак!...
Та більше я скажу, щоб знали!
Коли я йшов в ранковий час,
То всі технічки реготали,
Мабуть, що з віршика про Вас!...
Мололи щось про секретарку!
І про дружину Вашу теж!
Яка знайшла помаду марку!
Й чужу білизну із мереж….
  Це я усе оце підслухав,
У гардеробі з-за кута!
Мав вигляд наче дупу чухав…
Вам догодить моя мета!!!
  Ой, компромат на нас копає!
Кажу це Вам відверто я!
Вже щось нарив! Щось точно знає!
Ой, чує дупа це моя!...
А на канікулах що бУли,
З десяток люстр придбали в клас!
Та Ви про це вже, мабуть, чули,
Батьки дітей, що вчаться в нас.
Щоб почепити в кабінети,
Люмінісцентні ліхтарі,
Бо їх розбещениє шкети,
Знешкодить встигли всі старі!
Одні дроти стирчать з під стелі!
Кучері мов руді, дебелі…
Ой, вибачте…       (директор носив руду перуку у кучері..)
Та наш електрик став у позу!
Монтаж мов справа не його!
Й під це підвів такую прозу!
З довідника чи не всього!
  Макітру он батьки ламають:
-Чи може справді заплатить?...
Тому що також добре знають,
-Не мусить він монтаж робить!
Оце і я собі гадаю,
Знайти б чим його спонукать,
Оце ж у Вас про це й питаю,
Чи самому щось почитать?...
  Весь час інструкції читає!
Довідники! То право вчить!
В свої обов’язки вникає,
Монтаж щоб тільки не робить!
Примусив папірець писати!!!
Завдання ніби Ви дали!
Це щоб нас з Вами підставляти!!!
За дупу братимуть коли!...
З батьків стягнути гроші хоче!
Для нього діло це святе!
Хоч школа з цього вся регоче,
Та має право він на те….
І точно стягне! Я Вам кАжу!
Батькам вже нічим його крить!
Давайте я батькам підмажу,
Все й вирішу для Вас за мить!
  І не болить його макітра!
А я б не гроші б брав! Пів літра!...
  Та ось електрик в двері стука:
-Всім добрий день! Що тут стряслось?
Тут мабуть хтось курив бамбука?...
Бо диму повно! Ось, і ось…
Навіщо ви мене гукали?
Скоріш кажіть уже мені!
Бо треба йти мені в підвали,
Підбить проводку на стіні!...
  -У нас тут виникла проблема!!!
Директор ледве не білів!
-Згоріла у розетці клема!!!
Контакт на дроті відгорів!
Ану, мерщій берись за діло!
Він ледве стримував себе!
-Вода щоб в чайнику кипіла!
Бо в мить я вижену тебе!!!
  Відвів завхоза у куточок.
За сейф сталевий та міцний!
Там в око дав йому разочок!
Ще й ляпас в ухо голосний!...
Спитав: -Ти зрозумів проблему???
Не можу чаю я попить!
Чи треба углибити тему?
Ще раз за сейф тебе зводить?...
І пхнув завхоза з кабінета!
У місце нижче, що спини!
Чкурнув завхоз не мов ракета!
Синів під оком плід вини….
  І у пориві гніву й болю,
Підбіг він до дзвінка поста!
Побачив там технічку Олю!
І враз їй накрутив хвоста!
На зустріч столяр йшов з рубанком
До німців двері щоб зробить,
Жовтневим і чудовим ранком,
На дверях петлі щоб підбить.
Бо вони так уже просіли,
Двірник їх ледве відчиняв!
Лиш на одній петлі висіли,
Хто крізь не йшов, ногой шпиняв.
Завхоз як парубка побачив!
Дарма, що око заплило!
З повна матюччями «віддячив»,
За все, за сейфом що було!...
  Рази мо три оббіг по колу!
Хмільні винюХуя пари!
Шукаючи того, хто в школу,
Приносив звички застари.
А як бува кого застука,
Того, хто з ранку в звичку впав…
То добивався щоб, падлюка,
Й завозу грам сто наливав!
   Психолог мала фах в освіті!
Читала Фрейда, Юнга теж.
Писала кожен раз у звіті:
-«В завхоза клініка без меж…».
-Ой, сяду я! З тих слів не встою!
Завхоз на всіх які орав!
Мабуть, що глечик із водою,
На голову в дитинстві впав….
«Та сто пудів! Років то криза!»
-Поставила діагноз свій!
І терміном научним – Шиза!
Назвала низку його дій!
Бо логіці психологічній
Не піддавалися вони!
Й по практиці педагогічній
Клієнт був жертвою вини!...
Мо що таке зробив в дитинстві?...
Мо пальцем в носі колупав…
І був в такому ось безчинстві,
Застуканим! І в сором впав…
І ось тепер за років низку,
Вину в свідомості він ніс!
Піддаючися її тиску,
В культурі падаючи вниз….
  І знову крику на всю школу!
Аж слюсар, той, що був глухий,
Упав у шоці ниц додолу!
Зламавши з страху кран міцний!
Він в туалеті у жіночім,
Зливний був вичищав бачок.
З принаддям вів бої жіночим!
Виловлював його в сачок!
Бо з ранку «Тампакси» й прокладки,
В його напхала дітвора!
Дівчатка, мали що випадки,
Ті, зріти кому вже пора!...
Плескались «Белли», «Натурели»
Тампони з маркою «Обі»,
Вздовж кришки напис: «Від Анжели!
Ці подаруночки тобі!»…
І за такіє «подарунки»,
Образу в серці слюсар мав!
І ті жіночі облаштунки
В годину вільну підробляв!
Він до гірчичників жовтенькіх,
Не мавши сорому й вини,
Прилаштував крильцят тоненькіх!
Й завозу здав за пів ціни!
Купляла засіб цей вся школа!
Підробку в шефа сейф ховав!
Дівчаткам із вузького кола
Продукт під розмір підганяв…
Мав назву засіб гігієни,
Як і повинно воно буть.
Зростали попити шалени,
На те, що «Чебурашкой» звуть.
Любив він справу цю робити,
Від старшокласниць дяку мать.
Й скажу, було чому радіти,
-На днях критичних зароблять…
І щось було у цій підробці,
Бо з глузду їхали дівки!
Їх більш цікавили вже хлопці,
А ляльки менше, навпаки.
Знав!!!
Хлопців більш любить чим вчиться,
Дівчат спОнукує гірчиця!!!
  Та декілька принад-прокладок,
Тампони «Тампакс» і «Обі»,
З тих, що отримав слюсар в спадок,
Заткнули дірку у трубі!
  То через то й вода не бігла!
Порушивши освіти рай!
В бачок набратись повний встигла!
І полилася через край!...
Труба була до того ж драна!
Аж сонце видно край дірки!
Вода плескалася із крана,
Що зіпсувавсь, у всі боки!
А потім як рвонуло в гору!
Шалений тиск води з труби!
Змело немов вітрило штору!
Аж рот роззявили баби!
  І перший поверх хвиля вкрила!
Тікав технічний персонал!
Вода мов в чайнику кипіла!
І в мить залила кінозал!
  Злякався й сам завхоз завзятий!
Мо терористи в школі десь?!!!
Й мерщій в підвал скоріш тікати!
Здригавшись від такого весь!
Він там колись сховав гармату!
До школи прапором служив.
В таку велику та пихату,
Мерщій снаряда заложив!
І підковзнувшись на мастилі,
Натиснув падавши гачок!
Весь дріб поцілив в шибки цілі!
Свинцевий весь отой пучок!
Й на виліт шибки пролетівши,
В блакитне небо полетів!
В цей час свій бік на схід схиливши,
Був гелікоптер гуркотів!
Сам Порошенко у  кабіні!
В АТО він допомогу віз!
Шкарпетки теплі, жовті дині!
Сири плісняві марки «Чиз»!
«Рошен» написано на боці!
Для тих, хто мо цього й не знав,
За бренд найкращий в цьому році,
Парламент весь голосував!
  Й улучив дріб в хвоста машини!
В частину ту, де був багаж!
Попав прямісінько у дині!
Дістав конопель, навіть, аж!
Червона шовкова торбинка,
Не мов то решето була!
Подарувала її жінка,
Із-за карпатського села!
А на торбинці візирунки!
В торбинці зілля вищий сорт!
Все це поклавши в подарунки,
Відвезла в ніч в аеропорт!
То все, щоб дух бійцям підняти!
У стан і скруту у тяжку!
Щоб краще ворогів спиняти!
Як дурью лусне у башку….
  Пілот кричить: -це терористи!!!
У хвіст поцілили по нам!
Й почав мерщій він дині гризти,
Щоб не дістались ворогам!
А Порошенко всю кОноплю,
У мить за пазуху сховав!
Руками розкидав картоплю!
І з неї парашут дістав!
Та й сеганув у низ з кабіни!
Конопель торба – цінна річ!
Із дробом битої машини,
Димівшої як з пекла піч!
Ракети в слід пілот направив,
Де терористів був очаг!
І ними прямо в школу вдарив,
У Порошенко на очах!
Та школа та була старою!
Червона цегла, та міцна!
У порівнянні із скалою,
Міцніша за скалу вона!
  І по під хмари пил здійнявся,
З потужних вибухів ракет!
А Порошенко приземлявся,
В цій куряві в шкільний буфет!
Крізь дах пошкоджений ракетой,
Упав він в кУхонне майно!
Старою вкритеє газетой,
Ще й гучно вигукнув: –Лайно!....
На гуркіт збіглась кухні трійка,
Технічний кухні персонал!
І почалась така там бійка!
Що перейшла в їдальні зал!
   В цей час електрик кінчив справу,
В розетці знов з’явився струм.
Що можна вже і чай і каву  
Приготувати шефам двум.
Налив він в чайника водички,
Задовольнить окропу брак,
На боці котрого сунички,
Дві, мали еротичний знак!...
Шеф, чаював як з секретаркой,
У склянку пончика мокав…
У рідину густу, з заваркой,
І на сунички натякав….
Вона ж йому й подарувала,
На День народження предмет.
І дуже довго вибирала.
Цей інтерйєр у кабінет!
   Завхоз очухався в підвалі,
У тому місті де упав.
Надів погублені сандалі,
Схопився і на ноги став!
У шибку биту сонце гріло,
І дим від постріла осів,
Щось в голові його гуділо,
Від гулу, бідний, аж присів!
Й чкурнув на вулицю відразу!
Повітря свіжого вдихнуть!
Бо через димову заразу,
Вже бракувало сил дихнуть!
  І бігши біля кабінету,
Де чайник на столі кипів.
Він гвинтокрила взрів ракету!
По школі, що, пілот пустив!
Чомусь не стався вибух з неї,
Мабуть, що отсирів запал!
Вона застряла в батареї,
Що зігрівала кінозал.
 -Ага! Збагнув завхоз тут миттю!
З її ще користь може буть!
І зі своїй зухвалой приттю,
За крила став її тягнуть!
Туди-сюди за крила смика!
Тягнув її він за хвоста!
І з допомоги мату й крика,
Рішилась справа не проста!
Схопив її, поклав на плечі!
І рачки швидко став тікать!
Свій план виконуючи втечі,
Ракету мріяв ту продать!
Запропонує в інтернеті,
За східну для купця ціну.
Так, ніби через руки треті….
Це допомога на війну!
А мо якийсь із волонтерів,
Придба такую річ в АТО!
А може хто й з пенсіонерів,
Із тих, хто виграш мав в лото!
  Аж раптом із їдальні залу,
В якому в засідку попав,
Й поразку відгрібав чи малу,
Сам Порошенко відступав!
На голові була каструля!
Торбинка з зіллям у руці!
На лобі червоніла гуля!
В кишенях смажені млинці…
Коли з броні він скинув свитку,
То смалі сивої вдихнув!
Бо на розпеченую плитку,
Був торбу коноплі жбурнув!
Бо боронитись заважала,
Звисаючи весь час між ніг!
І загубитися пужала,
Коли від баб шалених біг!
  Посудомийка шла в атаку,
Тримаючи в руках черпак!
Як заслін виставляла ср…а..ку!
Й «поваги» до гаранта знак!
І за поріг Петро вчепився!
І в низ зі сходів полетів!
І на ракету приземлився,
Яку завхоз пер, аж потів!
Як раз впав дупой на то місто,
Де у ракети був заряд!
Де красувалася барвисто,
Червона фарба - напис «Град»!
І як рвонула та ракета!
Де був глибокий вхід в підвал!
Як раз на впроти кабінета,
Де чай директор куштував!
По школі рознесло кОноплі!
Ті, зберігав що президент!
А із завхоза носа соплі,
Забризкали всі шибки в щент!
Розпались стіни! Стеля впала!
Навколо куряво та пил!
Двірник як визиркнув з підвала,
Отримав в мить упадок сил!....
Заплющив що є сили очі,
Не бачить тільки б це лайно!
Бо доведеться аж до ночі,
Мести пошкоджене  майно.
Повилітали люстри, двері!
І сейф зірвало із гвинтів!
Знесло перуку у кучері,
-Ознаку шефових понтів!
  А навкруги стояла тиша….
Кружляли білі папірці….
Двірник з підвалу вилізь Міша,
Тримаючи мітлу в руці….
Стояв розгублений електрик!
Із індикатором своїм!
Пообтрусивши стильний светрик,
Й не розумівши з відки дим….
Хтось увімкнув нащось ліхтарик.
Жбурнувши ним у темний кут…
Літав в повітрі чийсь сандалик,
І Порошенка парашут!
Навколо плавали «Тампакси»!
Сачок розірваний лежав!
Прокладок де гойдались клякси,
Бачок зливний в воді кружляв…
На люстрі вИсіла перука!
Завмер на секретарці жах!
І занавіска із бамбука,
Гойдалась вітром на цвяхах….
  То німці як усе узріли!
Такий відчули жаху вплив!
Тікати стали що є сили!
Хтось навіть штАнці загубив!
Позалишали різні речі!
Привезене усе майно!
Димар від атомної печі!
Для біотоплива лайно….
Залишили станок токарний,
Для туалету весь папір!
І чайник електричний, гарний.
З їх Мерса викотивсь на двір…
  Осіннє сонечко світило!
В ранковий понеділка час.
АТО на сході гуркотіло,
Та ось дісталось і до нас!...
  Й на цеглі шкільної освіти,
Від ціх усіх подій сполук,
Герої думали як жити,
Куривши з завісок бамбук…
*******
Змінено: 03.08.2015 р., Busa
1
like
1
good
bad
shockingly
02.12.2014 р. відповів для Busa  
answerview
ЛЮСІН  КЛОПІТ

У школі скІнчились навчання,
Прийшла канікулів пора.
І свої мрії й сподівання
На них вершила дітвора.
В приміщеннях ремонт робили,
В спорт залі, класах. Крили дах…
Та стелі крейдою білили,
Від них біліло аж в очах!
І на батьківских зборах шкільних,
Батьків строкатий комітет,
На грошових зібраннях вільних,
Постановив наладить свєт!
Бо клас мав люстри застарілі,
Ніхто давно їх не міняв!
Де кілька їх було ще цілі,
А решту хтось побив, покрав…
  Зібравши суму чи маленьку,
Все вчительці передали.
На личико таку гарненьку,
Бо впевнені в ній всі були!
Нехай вона за ціє кошти,
Придба потрібнеє майно!
«Нової», послугами, пошті,
Як відішлють, прийде воно.
Хай знайде фахівця по свєту,
Який зробив би весь монтаж!
Знайде його по інтернету,
Щоб все було як слід, без лаж!
  А в школі працював електрик,
Недавно він туди прийшов.
Носив футболки, коли й светрик,
Вливсь в колектив, в його ввійшов.
Робив по третьому розряду,
Для школи досить і цього!
Цю обіймав він там посаду,
На неї й прийняли його!
  І Люся, вчительку так звали,
Щоб довго кашу не варить,
Із пОдругой поміркували:
-Електрик мусить це робить!
Ці швидко розв’язав задачки,
Задіяв розум свій з повна,
-Посаду мала викладачки,
Із математики вона!
Й не полишала думку цюю:  (і пестила все думку цюю)
-Це в першу чергу я врахую!
  Все врахувала досконально!
Обладнання, його ціну!
Продумано все геніально!
Дрібничку як не брать одну!....
-Не врахувала розрахунок,
Електрику за весь монтаж!
Подяка буде в подарунок!
Ще й посмішки дві щирі аж!...
-Нехай працює за спасибі!
Здуріти можна! Ще плати!
Скоріш повішусь я на дибі!
Нехай іде під три чорти!
Чому це я йому повинна
Платити гроші за монтаж?!!!
…я наче дівчинка невинна
Спита його про рОзряд… стаж….
Чи має право він робити
Такі завданія складні?
З тим, буде думкою радіти,
Що всі електрики дурні…
  На цьом зіграє вона круто!
Немов експерт, чи фахівець!
Щоб їм було все це почуто!
Щоб враженій був на нівець!
Погодився щоб, не вагався!
Прийняв з повагою наказ!
На її милість сподівався!
Як з іншими було не раз!...
Бо бачила вона у сОбі,
До психології талант!
І сподівалась, що в особі,
Її, є генія гігант!
  Й на другій день, десь по обіді,
Вона озвучила заказ!
Дроти придбавши не із міді!
По кумовськи, з якихось баз…
Бо алюміній був дешевше!
У декілька разів чим мідь!
Є економія – це перше!
По друге – це що є! Робіть!...
Світильники – китайське диво!
Піди дешевшиє знайди!
По тім блищать так все красиво
У класі буде, як зайди!
  Продукт був виробом із Чайна!
Навіщо ж кошти витрачать?
Ціна у нього дуже файна!
Батькам про це не треба знать…
А там де є в ціні різниця,
Ще й світить модняя спідниця!...
  Тим економію чи малу,
На цінах Люся здобула!
І цюю Аферу удалу,
Вона вже майже провела!
Тепер на кошти економні,
Придба косметику та лак!
Із них, на залишки на скромні,
Придба ще туфлі, ну десь так…
  -Що так вчиняю - не жалкую!
Бо дуже файно я рахую!
  -Ага! Так ось! Мені ще треба,
Повісить лампи в кольорах!
Одну блакитну, в колір неба!
І жовту поруч, наче стяг!
Так зарядіть світильник кожний!
Зробіть вони щоб не гули!
Щоб вигляд мав мій клас заможний!
Батьки щоб в захваті були!
  І подрузі повіла Люся:
-Я від краси як з сексу пруся!
Це почуття таке в дитинстві,
Привила до мене матуся!
Спокус в полоні до краси,
Утру я в школі всім носи!
Да ось тобі святе розп’яття!
Щоб вік не бачить ковбаси!
  Поміркував собі електрик,
В колег розцінки розпитав.
Й поправив на собі свій светрик,
Він Люсі номера набрав…
Оголосив за все це ціну,
І що ще треба докупить…
ЛюсІ полізла аж на стіну!
Обличчя гнівом аж горить!
Вона ж така тендітна діва!
І каву з філіжанки п’є!
Не зловживає на ніч пива,  (ще білі зубки з права й ліва)
Харизма й розум, навіть, є!
Харчується у барі суші,
І миється в холоднім душі!
Як раптом сяде на дієту,
То їсть солодкі з медом груші!
А бути щоб в житті кмітливой,
Корисні роли із підливой!
Вона їх робить самотужки!
А також витрішки, пампушки!
А ще у неї такий попес!
Немов у Дженіфер у Лопес! (в кутку нервово палить Лопес…)
І колір був її волосся,
Не мов під місяцем колосся!
І золоті лише каблучки,
Завжди носили її пучки!
А над очима темні тіні!
Таки блискучі, й темно-сині!
Синці, що пухли під очами,
Тінями мазала ночами!
І над очима малювала!
Гламуру ними наганяла!
  Ще мала нігті – пазури!
Щоб приверталася увага!
На них такіє кольори!
Позаздрить навіть Леді Гага!
  І раптом ось така засада!
Був би він поряд – вбила б гада!
Порвала б на дрібні шматочки!
Розклала б в атоми всього!
Порозкидала б у куточки,
Від п’ят до маківки його!
  А як же ж лак? Крема, парфуми?...
Порушив весь мені бюджет!
Так допекли ці Люсю думи!
Що вже забула і про свєт!
Що правда, препекло Люсі
Приїхать в школу на таксі!
Та не понтів було то ради!
А так… щоб бачили усі…
І ляпнув дверцями машини,
Аж захиталися всі шини,
Орлом на всіх вона дивилась!
Мов на мишей той із вершини!
А як була вона не в дусі!
Всім був пепець тоді від Люсі!
Вона тоді так вирьювала!
Всіх покривая по матусі!…
 А в цей раз зовсім стала криза!
Поїхав дах, як в вежі Піза!
Чи то афект ПеМеЕс стану?...
Щоб тільки, не дай Боже, шиза!
  Торпедой залетіла в школу!
Знайшла електрика того!
І ну жбурляти як додолу,
Свій гнів, образи у його!
  -Ти що, здурів?!!! Ціну назначив?!!!
Умови ставиш?!!!... Я мовчу!….
Де ти такеє в школі бачив?...
Я з залишків завжди плачу!
  Щоб торгувався хтось до справи!
Казав щоб їй яка ціна?!!!...
І єю філіжанка кави
Була вмить випита до дна!
-А скільки до тебе тут булО!
Крутих та різних фахівців!
І в думках Люсі промайнуло,
Їм дяка в вигляді млинців…
І філіжанка з порцеляни,
Налита кавой до верху…
І прийняв вираз настрій дами:
-«Я покажу щас ху із ху!»
  Ось зник у роті її пончик!
За ним рошенівський батончик!
Так плющило ЛюсІ від гніву!
Аж червонів на носі кончик!
Тому, що звичку вона мала,
-Солодким стрес свій заїдала!
В процесі боротьби зі звичкой,
То тільки дупа відростала!...
  Та відповів електрик чемно:
-Чиї проблеми це, ЛюсІ?...
Не треба гримати даремно!
Не личить це твоїй красі…
Не личить жадібною бути,
Увагу криком привертать!
І що не хоче більше чути,
Про коштів брак! Не хоче знать!...
  -Монтаж, то не простая справа!
Не цвяхи в стелю це забить!
І що не має ніхто права,
Крім нього в школі це робить!
В інструкції у посадовій,
Його обов’язки всі є!
Її в редакції хай новій,
Чита, і більш не достає!
Той зміст інструкції в Освіті,
Роздрукували у Міській!
До неї доступи відкриті!
Монтаж робить – розряд низький!...
Але домовитися можна,
Погодиться як що вона.
Що точка коштувати кожна…
…й озвучена була ціна.
А ще їй цінну дав пораду,
Щоб не створила Люся бід,
Найнять монтажників бригаду!
І  заплатити таяк слід!
  Та Люся впевнена у сОбі,
Ізнов у наступи пішла!
З гримасой на обличчі й лобі,
Ще аргумент один знайшла:
-Батьки розлючені відказом,
Аж до директора дойдуть!
А потім той своїм наказом,
Звільнить його! Проявить лють!
Бо ще ніхто з тех.–персоналу,
Не смикав так за почуття!
Збудив щоб стільки гніву й шквалу!
Це перший раз за все життя!...
  Електрик вислухав все слушно,
І посміхнувшись добродушно,
Враз обламав її як кригу!
Підсунувши під носа фігу!...
У Люсі підкосились ноги!
І сплила дупа до підлоги…
І почуття у Люсі бУло,
Що я коза і маю роги….


ЖАРТІВНИК МИКОЛКА

Любив Миколка малювати,
У прохолоді, у садку!
Зимою потім щоб згадати,
Свою роботу кропітку!
Намалював черешню спілу,
Садок, колодязь, та паркан.
Будинка стелю білу, білу!
Бабусін у грядкАх бур’ян…
 Оце шедевр зробив хлопчина!
Зимою буде що згадать!
Похвалить мама свого сина!
А вчителька поставить п’ять!
Дідусь сам зацінив картину!
І в тому рацію він мав!
-Не бачу, каже я, причину,
Щоб внук художником не став!
Й подарував Миколці фарби,
Якими малював колись.
Коштовні дуже, наче скарби!
Й промовив: -…ось, тримай! Учись!
  І взяв Миколка пензля в руки,
А річ ця досить не проста!
Він коштував десь біля штуки!!!
Й коту розфарбував хвоста!...
Розмалював він шорстку Марти!
І вийшла та мов з казки звір!
Були тоді веселі жарти,
Бабуся йшла як поміж двір…
Аж дивиться, де кут паркана,
Сидить якийось дивний «гість»!
На носі свіжая сметана,
І ту ж сметану з кринки їсть!
Залізе лапою у кринку,
Продукт дістане той смачний ,
І злиже потянувши спинку,
Під муркіт сочний та гучний...
І так блищала Марти фарба,
Й на носі від сметани жир…
Бабуся в голос:  -Чупакабра!!!
У наш залізла якось двір!!!
Сидить в кущах! Жере сметану!
Зелені очі, як в кота!
Ось зараз я її дістану!!!
Ох збудеться ж моя мета!!!
  На такі речі довгу швабру,
Приготувала я колись!
І зараз цюю чупакабру
Я прожену з двора кудись!
  І вийшла з шваброю в садочок!
На голові відро пусте!
І як поцілить у куточок!!!
У листя рЯсне та густе!
І в кринку влучила прицільно!
Сметани бризьки навкруги!...
-Гулять не будуть більше вільно,
Такі по саду вороги!
А Марта як стрибне від жаху!!!
Уся в сметані! Вуха, хвіст!...
Стрибнула навіть вище даху!
Хоть і малесенька на зріст!...
  Прибіг на гомін цей Миколка!
Прибігла мама, слідом дід!
А Марта, наче в неї голка…
«Няв-няв»!!! кричить на весь свій ріт!
   І все тут стало зрозумілим!
Який то звір сметану їв!
Хто хистом, розумом умілим,
Із Марти дивину зробив!
Що навіть і сама бабуся
В оману впала не з проста!
-У внука, мабуть, сам повчуся…
Сміявсь дідусь, рядить кота!
Таку створить щоб «чупакабру»,
Який же ж розум треба мать!
Це не ховать вам довгу швабру!
Цім…е..  як його?...
…. Дитя - індиго будем звать!
*******
like
good
bad
shockingly
28.07.2015 р. відповів для Busa  
answerview
ПРИВІЛЕЇ ДВІРНИКА МИШКА

Мишко був двірником у школі,
І за любки там працював.
У тех-підтримці вузькім колі
Пошану й дяку здобував!
Пройде із ранку він по двору,
І все що там ото знайде,
До себе тягне у комору:
-Згодиться все! Нехай будЕ!
  Психолог дрота зіпсувала
В своїх навушниках гучних.
Полагодити як не знала…
Мишко їй з дротом допоміг!
У завуча стряслась проблема!
-Покрали поршні з двигуна!
І загубилась мідна клема!
Сміялась нишком дітвора… (…хе…хе…)
  Пішов Мишко в свою комору,
Проблему вирішив ураз!
Недавно він з шкільного двору
Припер в комору, був, «Камаз»!
Водій його залишив в школі,
Не знав парковку де знайти.
Не залишать же його в полі!
Чи там де шастають менти!
 Знайшли і поршні! Навіть клему!
Із бойового літака!
На дроті висівшу окрему,
За що й здобула матюка!
   Був в понеділок «хворий» столяр,
Теж підійшов, був, до Мишка.
Обличча не здоровий колір,
І під очима два мішка...
Благав у ліках допомоги!
Здоровьячко поправить щоб…
Бо заплітались з ранку ноги,
Дорогу перебіг десь стовп…
  Мишко зітхнув, пішов в комору,
Ввімкнув ліхтар, полізь на гору...
Дістав з полиці він чекушку,
Налив сто грам у мідну кружку.
-Тримай! Первак цей від Одарки!
Від Бога знахарки – мольфарки!
Коли я «хворим» сам буваю,
Теж за любки його вживаю!...
  Завхоз ходив у дальні далі,
Директор коли був післав…
В мандрівці погубив сандалі!
Й сандалі теж Мишко дістав!
Дарма, що розмір був великий!
Червоний колір був, каблук…
Брутальний вигляд, навіть дикий!
З малюнком:  – череп і павук!
  А ще Мишко мав привілеї,
Ходить до смітника бачка!
Тягав чавунні батареї,
Знайшов, був, для комах сачка…
На Паску нову скороварку,
Яку хтось зажбурнув в бачок!
Дві кришталеві  чарки, шкварку…
Ось тут і допоміг сачок!
  А якось… Тільки ви нікому!...
Директор попросив Мишка,
Такеє щось, щоб зняти втому…
Мо в носа трішки порошка…
І підморгнув Мишку разочок:
-Заглянь, будь ласка, в свій куточок.
Ти ж парубок у нас розумний,
В коморі точно є кульочок!...
  Мишко уважно все послухав.
Потилицю свою почухав…
Пішов в комору, зняв замочок,
Й дістав що й сам частенько нюхав…
  І свідком став не вільним Міша,
Як вибухає сміхом тиша! 15_badgrin
Подія ця у стінах школи,
Була, мо, сама найкрутіша!!!
   Кінець навчанням в школі, праці.
І мав директор відкриття! 56_yahoo
Копаючись з Мишком у баці,
Про привілеї  із сміття! 11_blum
*******
--
like
good
bad
shockingly
28.07.2015 р. відповів для Busa  
answerview
Таємниця двірника Міши!

Летить бур’ян! Гуде коса!
Чудово як! Яка краса!
Мишко газує, косу носить,
На поворотах аж заносить!
Надів на очі окуляри,
Бо в них налізло пилу хмари!
Березу він косой обходить,
Туди-сюди він єю водить!
Не впорався з кермом коси,
І намотав свої труси!
  В момент злетіли з Мишка дупи!
Та впали до буряна купи!
Червоні стрічки, лоскути….
-Коса знешкодила понти!
 Мишко води як в рот набрав!
Із щогли прапора зірвав!
І обмотавши стягом дупу,
Спалив з трусів лахміття купу!
Щоб всякі нишпорки-носи,
-Дай захист, Боже, і спаси!
Не здогадались!!! Що жіночі!
Носив Мишко завжди труси!
Червоні, з шовку, в кружевах!
-Ото у парубка розмах!
Та не шкодує він за ними,
Їх замінив на дупі стяг!
      *******

      ВИПУСКНИЙ
Екзамени скінчились в школі,
А вчора був ще й випускний!
Де кому сумно аж до болі…
Лунав всім дзвоник голосний!
А потім був банкет по святу,
Зібралась школа вся в кафе.
Запам ятать щоб цюю дату,
Пили віно усі сухе!
А Петрик, хай йому ікнеться,
Гульнув в кафе від всього серця!
Приніс з собою він самбуку!
Приніс текілу і бурбон!
Налив в стакан! Схопив у руку!
Та приглушив в кафе музон!...
Й проголосивши тоста звучно,
Вмостив на стільчик дупу зручно!
І глянув зверху на дівчаток…
Промовив так:  -життю початок!
Й втягнувши в груде пар самбукі,
Сказав їм всім: -які ж ви су…кі!
До вас я залицявсь три роки!
А ви з мене пили всі соки!
Мені ж з вас не одна не дала!
Де ж нічка, ти, моя удала?...
Й наголосивши так на долю,
Він обійняв з досади Олю!
- Найкращу дівчину у школі!
Ще й на очах в Скаписька Колі!
Всадивши єї на коліна,
Ще й так, струнка була щоб спина!
  Та дивна річ, ми скажем, стала!
Сиділа Оля, не втікала….
І випив келиха текіли,
Петру, так здалось, натякала….
Щось шепотіла, посміхалась,
І червонія затулялась,
Хова обличчя у долоні,
Такі ж тендітні, й теж червоні!
А потім підійшла Наталка,
І обійняла хлопця палко!
Теж трішки сьорбнула текіли,
Й знов обняла його що сили!
Одарка… Потім і Олена.
За ними Настя та Єлена!
Надія, Люба не проста,
Обняли пилко всі Петра!
  А потім повели в садочок,
За клубом в темний у куточок!...
І прихопив усю самбуку,
Олена Петі взяла руку…
Й поклала на свій бюст розкішний!
Такий дівочий, гладкИй, пишний!
Він ледве не упав додолу!
Торкнувшися її подолу….
Та навіть трошки розгубився,
Й бурбоном з келиха облився….
 А в тому темному куточку,
ДівкИ з нього зтягли сорочку!
І штанІ зняли, навіть кеди!
Під кущик розіслали пледи….
   На небі блимають зірниці,
А дівки стягують спідниці….
Злякався Петрик, став тікати!
Як їх усіх за раз кохати?...
Не мав він хисту до кохання!
Це його першеє свідання!
Та де там! Дівки від самбукі,
Йому скрутили ноги й рукі!
Й накинулися як у церкві,
На Хому Брута, вампірюкі!
  І та,що першою дала,
Не мов та панночка була!
Петра мітлу як осідлала!
Його пів ночі так кохала!
По трошку він втрачав вже силу!
Вже не хватало жару й пилу!
Дівки по черзі його мали!
В ту ж чергу й другий раз ставали!....
   Вже в ранці півні проспівали,
Уже по тричі кожен з них!
На небі зорі догоряли….
А Петрик повз як тільки міг….
На голові чиясь спідниця!
Хтось ліфчика на груди вдів!
Допомогла йому криниця!
В яку він дупу опустив….
І так відмочував до ночі,
Там «подарункі» всі дівочі!
Й полишив в ній свої бажання,
- Палкі стремління до кохання!....
      *******
1
like
1
good
bad
shockingly
Тюль купить недорого в Украине
купить телефон в Одессе со склада, Украина
купить инсталляцию для унитаза в Одессе, магазин сантехники
© 2001-2024, MOTO.com.ua - все про мотоцикли та скутери!   Зворотній зв'язок   Про нас   Реклама на сайті   Магазин