Обговорення війни расії проти України

- Панастроілі! Панадєлалі! Івропа, мать вашу! Тища четирєста рублєй в адін канєц, шоб внучьку повідать. Вот скажитє ( це до мене) ета нармальна?
- Тю! - кажу. - Прошу пана, треба було гривнями платити, там менша сума була би.
- А я аб чьом? Тища четирєста рублєй! Прі саюзе такова нєбила! От ви же помнітє?
- Нада було, - відповідаю. - союза за хвоста тримати, щоб не втік. А гривня - то не рубель, прошу пана!
- Чіво?
- Гривня - то національна валюта України.
- Попомнітє іщьо, националісти! Прідьот вам конєц! - старий пердун люто махає кулаком в мій бік.- Камуністи іщьо вєрнутца!
На сусідній платформі гиркає і чахкає потріпаний бездоріжжям і заболочений автобус "Богдан" до славного міста Борщова. В автобусі народу, шо тюльки в бочці. І ще на платформі коло дверей стоять четверо поважних панів із прапорами. Чекають на водія, котрий має їх теж розмістити в автобусі.
Поважні борщівські пани бачать, як старий пердун розмахує кулаками і підходять до мене.
- З Днем Злуки, пані! Щоб нам добре було, а тамті би сь виздихали!
- Дякую! Навзаєм! - відповідаю.
- Якісь є проблеми? - питають у старого пердуна.
- А чіво ето ви с флагамі? - питає їх старий.
- День Злуки нині святкуємо.
- О! - Вигукує він. - До вас, наконєц-то, дошло, что прісоєдінєніє Западной в 39-ом - ето било благо для народа? Ми открилі вам мір і научілі жить! Прівєлі із етай Польши панской в страну равєнства і братства!
Поважні борщівські пани подивились на нього, як на убогого.
- Пане Іване, - каже один поважний пан другому. - Я все згадую, як моя мама розказувала, шо вони ото як у 39-му прилізли до Львова, то їхні дами ходили в крадених мереживних ночнушках на ринок. А в театрі сємочки лускали.
- Йой, пане Міхале! А мене зло бере! Але, прошу пана, як мене тово зло бере! От так бере зло, що не годен то терпіти!
- А то чого, - питаю.
- Бо не маю права, прошу пані, вчинити так як мій тато - керівник СБ ОУН в Мельницькому повіті. Бо в нас, курва, - демократія! До сраки та демократія! Тато мій з таким би не грався. В мого тата той старий мишиґін вже б рибу під льодом ловив.
- Або на дереві бовтався!
- Нє!, - каже пан Іван. - Тато мій був дуже ґаздовитим. - На вишнях вішав тіко, коли вони цвіли. Щоб краще мошкара на запилення йшла. А взимку - то йно пускав під лід. Бо риба - то Боже створіння, Бог дуже рибу любив. То не гоже аби вона голодала зимою.
Старий пердун ховається в комфортабельному автобусі і звідти лає Україну і бандерівців.
- От шо за звичка в народу - гадити там де їсиш? - зітхає пан Іван.
- А така звичка, - каже пан Міхал. - Мені мама розказували, що як вони ото приперлися в 39-му до Львова, то були геть культурні. Настільки, що в міщанських ноцниках варили щі для совєцких офіцерів. Як я то ненавиджу!
- А що вам, пане Іване, заважає чинити так, як ваш тато, керівник СБ ОУН вчинив би?
- Як то шо? Закони теперішні!
- А ваш тато часто узгоджував свої вчинки з тодішніми діючими законами?
- Ви про що?
- Я про те, наскільки часто ваш тато приходив до райкому партії, чи відділку НКВД із клопотанням про повішення чи втоплення комуністів.
- Пані! Ви - провокаторка!

Будь-який інформаційний вплив починається з визначення й аналізу цільової аудиторії.

Отже, середньо-статистичний виборець:
Найманий працівник, працівник держустанови або дрібний бізнес "купи-продай".
Постійна фінансова невдоволеність з останньою стадією зубожіння "пора міняти долЯри".
Цілковита фінансова безграмотність і невміння визначати пріоритети в витратах (на комуналку нема, але машину пора міняти, бо я що, лох 5 років на тій самій їздити?). Основний мотиватор витрачання коштів: "аби як у людей". Звідси надмірні витрати і постійна заздрість до тих, хто має більше.

Податки-корупція:
- бізнес: максимально можливе уникання податків, мита, неоформлені працівники, приховування доходів, на всіх рівнях "рішання питань". Дає всім і всюди, навіть там, де можна не давати - бо всі дають.
- найманий працівник: зарплата в конверті, паралельно біржа, незаконна субсидія, всі питання з адмінустановами, де лиш можливо, вирішуються через подарунки і зв'язки. Бо всі дають, бо так прийнято. Легальні способи зачасту навіть не пробують.
- працівник держустанови: ліві підробітки з використанням робочого ресурсу (приватні пацієнти в лікарні, приватні учні в школі, використання обладнання, робочого часу тощо), незаконна винагорода ("подяка" за довідку, за пришвидшення того чи іншого процесу, просто за виконану роботу) тощо.

Рожева мрія:
Основна і найбільша мрія - швидко і майже випадково підняти велике бабло і познайомитися з крутими людьми, які допоможуть підняти ще більше бабло. Звісно, ніяких податків.
Ну і разом з тим, щоб таки посадили Васю, бо він, сука, мене кинув і підняв бабло без мене. Тепер в шоколаді, бо в нього кум в міській раді і відмиває через нього бюджетні гроші. Я точно знаю, бо замом в того кума мій вуйко. А це корупція, тому його мають посадити. А якщо його посадять разом з кумом, то на місце кума поставлять мого вуйка, і тоді бюджетні гроші підуть через мене.

Фоном додаємо такі соціальні аспекти як п’янство, нездорові сімейні стосунки, син-злодій, донька-курва і таке інше. Ну й улюблений тост "щоб все було, і за це нічого не було".

То що ми бачимо?

Наш середньо-статистичний реципієнт інформаційного лайна є фінансово-невдоволеною заздрісною людиною, для якої дрібні корупційні дії є нормою, а фінансове благополуччя предметом заздрості й ненависті.
І він до останньої майки готовий боротися з корупцією, поки це не зачепить його жінку, яка працює завучкою в престижній школі і приторговує місцями в переповнених класах. Ну бо блін, не мають кого вчепитися, лише бідних вчителів. Так ніби вони найбільші корупціонери. А знаєте, скільки та завучка має занести в міськно, щоб лишитися на посаді? А звідки то взяти? З зарплати?

Не дивно, що з таким матеріалом нам згодовують "тотальне зубожіння", Мальдіви і "не рухайте ІванІванича, поки Ахметов не сидить".

А тепер основне питання.

Що і як ми можемо запропонувати цьому реципієнту в інформаційному плані, щоб він з люмпена і споживача ворожого інфолайна нарешті почав бути хоча б трошки громадянином нашої держави?

Задача ускладнюється тим, що будь-які (неінформаційні) дії в сторону покращення ситуації в державі на перших етапах призводять до погіршення ситуації в окремо взятого реципієнта. І в першу чергу до цього погіршення призводять реальні кроки в боротьбі з корупцією (медреформа цьому яскравий приклад).

Як пояснити цьому реципієнту (часто з вищою освітою і навіть вченими ступенями), що боротьба з корупцією це не "атнять і падєліть", а сидіти в черзі разом з усіма, не зважаючи на тещу-зав.відділенням?