мост відкрили = ждем коли закриють на ремонт чи реконструкцію
а тепера трохи вчорашнього:
Свирид Опанасович
Доброго здоров’я, друзі! Надворі понеділок і працелюбна країна радісно рушила на роботу, де в перервах між перервами на каву можна й попрацювати. Не будемо ж вибиватися із загального трудового ритму й також заваримо собі якоїсь кавоньки чи чаю, а щоб напої краще смакували, глянемо, що там про нас пишуть наші вороженьки.
Вороженьки пишуть про нас разні злобні гадості, читання яких сповнює серце кожного порядного українця чувством глубокого удовлєтворенія і впевненістю, що ми на правильном путі. Так, учора, нє взірая на вихідний день, в Москві визвали на роботу лучших спічрайтеров департаменту печаті МІД РФ та заставили їх писати офіційний коментарій на бесчинства хунти в дєнь победи. Спічрайтери впоралися з роботою якнайкраще, тепер отой коментар можна розбирати на цитати. А якщо промовляти наприкінці кожної цитати “Слава Україні” чи “Ну, за саказане!”, то получаються лункі й змістовні тости. Наприклад.
- Пребывающие в русофобском угаре украинские власти продолжают политику исторического ревизионизма, целенаправленно искажая новейшую летопись страны на свой националистический лад.
Слава Україні!
- Украинские правоохранители вместо выполнения своих непосредственных обязанностей рыскали в поисках запрещенной советской символики, составляя на носивших ее людей протоколы.
Героям Слава
- Служба безопасности Украины без суда и следствия выдворила с территории страны едва ступивших на киевскую землю российских журналистов под предлогом борьбы с «российской пропагандой».
Нєхуйшастать!
І так далі, в тому ж дусі. Слід додати, що досталося бесплатної реклами Пороху й Парубію, яких МІД РФ улічіл знаєте в чому? У страшному гріхові, який ставить на політичному майбутньому обох дєятєлєй жирний хрест – бдітєльний МІД РФ поймав Пороха й Парубія на “оскорбітєльних випадах в адрес россійского руководства”. Представляєте? Да, ето канєшно удар по хунті сокрушітєльной сили... Тепер від хунти отшатнуться даже самі преданні її прибічники, бо як можна позволять собі оскорбітєльні випади в адрес россійского руководства? Стид і срам!
Ну й потужним заключним акордом лунає впевненість, що народ України мудрий, а всі потуги хунти привить нам іскажонний взгляд на історію обречени на провал. Отсюда робим несложний вивод, шо поставки латиноамериканського коксу в МІД РФ не припиняються, у департаменті печаті він є в ізбитке і тамтешні спічрайтери обіцяють радувати нас первосортною бредятіною і впредь.
Тєм временєм у плотних слоях прілої вати, де замість веселящих веществ употребляється депресивний бояришнік, помітні упаднічеські настрої й апатія, які в період після обільних майських возліяній є в них явищем сезонним і традиційним. Втім, цього року наблюдатєлі відзначають особливо високий градус унинія ватної біомаси, в середовищі якої все поширенішими стають невеселі суждєнія, шо Росії скоро кірдик. Ведь Путін перед Западом прогибається і замість того, шоб лупануть по врагам ракетами, питається вести з ними безплодні переговори. Які Запад веде лише для того, шоб отвлєчь вніманіє та потянуть врем’я, яке работає на Запад, а не на Росію. А в кінці, як усе буде готово – захватить усю Росію з потрохами, сумно зітхають ватніки і наливають собі ще по сто.
В якості доказатєльства преступной м’ягкотєлості Хуйла наводиться уже його явна готовность іти на уступки в питанні ДНР-ЛНР, де хитрий та підступний Курт Волкер собирається незабаром розгорнути миротворчий контингент. Задачі того контингенту наведенням взірцевого українського ладу лише в ОРДЛО не обмежаться, бо миротворці на Донбасі – полагають найбільш проніцатєльні ватніки – то прообраз майбутніх окупаційних адміністрацій, які будуть розгорнуті в усіх регіонах РФ під час практичного втілення в життя уже розробленого міровою закулісою плану по розчленуванню Росії. І тоді набутий на сході України практичний досвід управління русскімі територіями міровій закулісі дуже знадобиться.
Саме таку інтерпретацію отримало на ватних форумах повідомлення про продовження та розширення мандату Курта Волкера, який сьогодні прибув у Київ і з хитрим видом зачинився в кабінеті наєдінє з Порохом - значить порядок при розчленуванні РФ обеспечуватимуть сотні тисяч злих і мотивованих українських поліцаїв, зробили пугающий висновок ватніки і тепер дивляться на беспечно улибающогося Хуйла з нєдоуменієм.
Зловісне нєдоуменіє до обожаємого преждє Хуйла поступово посилюється і в ОРДЛО, де з неабиякою тривогою ожидають 18 травня. Коли в логово Хуйла у Сочі безстрашно увійде бундесканлєрін Меркель. Задача якої донести до незадачливого ватен-ф’юрера согласований із США план Нормандської трійки по порядку капітуляції в Донбасі, який, судячи з інформаціонних утєчек, можна звести до двох основних пунктів: 1. Аусвайс. 2. Хенде хох. Після зустрічі з Меркель Хуйло шото патякатиме смущонно улибаясь та посилюючи в молодих республіках сільнєйше подозреніє: “Он же нас предал, Вовчіна позорний. Сначала унічтожіл лучшіх із лучшіх у Сирії, а теперь отдает нас на растєрзание хунте и СБУ”. І, здається, це той рідкісний випадок, коли даже ватніки не дуже далекі від істини.
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених, невпинно зміцнюємо Армію і допомагаємо хорошим справам.
Та слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас ☺
P.S. Сьогодні 14 травня – день, коли рівно 70 років тому Давид Бен-Гуріон проголосив державну незалежність Ізраїля. Через особливості єврейського календаря ювілей незалежності в Ізраїлі уже відсвяткували ще у квітні, я якось той день пропустив. Але за григоріанським календарем річниця знаменитого виступу Бен-Гуріона саме сьогодні, тому скористаюся можливістю, аби сказати кілька слів про цю державу. Не про народ, не про країну, а саме про державу. Яку цілком доречно розглядати в якості прикладу держави небайдужих громадян.
Власне, у 1948 році ізраїльську державність і проголосили звичайні, прості, але дуже небайдужі люди. І не лише проголосили, але й відстояли. А сучасний Ізраїль – це в першу чергу результат державотворчої взаємодії величезної кількості небайдужих громадян. Дуже різних між собою, з дуже різними поглядами, які часом страшно сварилися між собою, навіть несамовито ворогували, але були об’єднані спільною метою – збудувати не просто свою державу, а таку державу, в якій було би комфортно жити їм та їхнім нащадкам. І зараз, через 70 років, можна впевнено сказати – в них усе вийшло. В них є держава, у якій приємно жити і якою не соромно пишатися. І яку варто боронити.
Один мій давній товариш, корінний киянин, який зараз є громадянином Ізраїля та щирим ізраїльським патріотом, пояснював мені одного разу при зустрічі чому він не вірить у довгу історичну перспективу Ізраїля. Який при чергових геополітичних катаклізмах може й не витримати натиску арабського світу, а значить колись євреям знову доведеться пережити втрату державності. Дідусь налаштований більш оптимістично, бо я в свою чергу переконаний, що допоки держава існує для людей, а не сама для себе, до тих пір вона непереможна. І поки в Ізраїлі є небайдужі громадяни, доти ізраїльській державі нічого не загрожує.
Знаю, що дідуся читає і певна кількість читачів в Ізраїлі, то хоч і з запізненням щиро вітаю їх із днем народження держави, яку було проголошено 14 травня 1948 року. Це приклад дійсно правильної, розумно організованої держави. Миру, щастя і благополуччя вам та вашим діткам :)
